Забезпечення правопорядку – це процес гарантування середовища безпеки для громадян в їх повсякденному житті у відповідності до правової бази країни, головним чином – шляхом попередження і запобігання правопорушень,а також шляхом прийняття відповідних заходів для припинення порушень закону. Забезпечення правопорядку здійснюється, в основному, поліцією, яка визначається як громадянська сила, відповідальна за попередження і виявлення злочинів та підтримання громадського порядку. Таким чином, термін «поліція» включає в себе всі правоохоронні органи: національні, місцеві і спеціальні служби, які мають поліцейські повноваження, наприклад, такі як муніципальна поліція, оперативні і слідчі підрозділи поліції. Поліція є невід’ємною частиною ланцюга кримінального правосуддя, який пов’язує державну безпеку і забезпечення правосуддя.[1]
Що означає ефективне забезпечення правопорядку?
В контексті належного управління сектором безпеки (SSG) ефективне забезпечення правопорядку означає, що поліцейські організації та особовий склад у змозі забезпечити державну та особисту безпеку в рамках демократичного цивільного контролю і поважати верховенство права і права людини.[2]
Чому демократичний контроль є важливим для ефективного забезпечення правопорядку?
Загальноприйнятою нормою є те, що громадськість повинна контролювати свої державні і комунальні служби, включаючи поліцію. Дуже важливо забезпечити такі умови, коли державні служби відповідали б потребам суспільства, а поліція не займалася б діяльністю, що завдає шкоди інтересам суспільства (наприклад, корупцією). У демократичних країнах громадськість, переважно контролює поліцію (та інші державні служби) не безпосередньо, а через своїх обраних представників. Проте, громадськість, також, може і безпосередньо звертатися в поліцію різними способами, в тому числі через громадські ради при поліцейських ділянках. Іншими важливими складовими демократичного управління є нагляд і моніторинг. Створюючи, призначаючи та аналізуючи роботу органів нагляду за поліцією, парламенти встановлюють зв’язок між громадськістю та поліцією. Зовнішній моніторинг і нагляд мають вирішальне значення для забезпечення прозорості та підзвітності і, таким чином, для підвищення рівня довіри громадськості до правоохоронних органів і самої держави.
Ще одна важлива проблема полягає в забезпеченні доброчесності співробітників в правоохоронному секторі. Поширена корупція серед співробітників поліції і інших представників правоохоронних органів буває особливістю багатьох поліцейських систем: оскільки поліція відіграє вирішальну роль в громадській безпеці і часто взаємодіє з громадянами, «корупційне прокляття» може стати постійною рисою повсякденного життя. В очах громадськості це виглядає так, що якщо не можна довіряти поліції, то немає і іншої установи, до якої громадськість може звернутися з питань дотримання закону і підтримки громадського порядку. Більш того, корупція в поліції подає поганий приклад суспільству. Для того, щоб зміцнити повагу до закону, держава повинна гарантувати, що ті, хто несе відповідальність за виконання законів, є позитивними прикладами для наслідування.[3]
Крім цього, значна частина роботи поліції відбувається поза увагою і, як наслідок, є менш прозорою. Ця ситуація стає ще більш небезпечною через часті контакти зі злочинними угрупованнями, включаючи торговців наркотиками і людьми. Таким чином, правоохоронний сектор відрізняє високий ризик корупції через всі ці обставини. Отже, особлива увага повинна бути приділена вихованню доброчесності в органах поліції.
Яким чином здійснюється зовнішній контроль та нагляд?
Установи, які здійснюють зовнішній нагляд і контроль, функціонують паралельно з системами внутрішнього контролю. Зовнішні механізми контролю залежать від ефективних механізмів внутрішнього контролю в питаннях підтримки стандартів професіоналізму і прозорості. Внутрішній контроль включає перевірку в процесі найму на службу, нагляд з боку прямих керівників, розслідування передбачуваних випадків корупції силами органів внутрішніх справ, які борються з корупцією, дисциплінарні заходи проти корумпованих поліцейських, моніторинг корупційних ризиків та пропаганду такого культурного середовища в поліції, що є нетерпиме до корупції. Основними завданнями нагляду і зовнішнього контролю є забезпечення наявності внутрішнього контролю, його моніторинг, забезпечення механізму подачі скарг на прояви корупції в поліції, розгляд тих скарг, які не оброблені або не можуть бути оброблені поліцейськими службами самостійно. [4]
Які заходи посилюють доброчесність в забезпеченні правопорядку?
- Правові методи виховання доброчесності в поліції
Покарання за корумповану та неетичну поведінку повинні сприйматися серйозно і широко висвітлюватися, принаймні, безпосередньо в поліцейській установі. Персональний осуд і покарання – також корисний інструмент, що забезпечує загальне розуміння того, що корупційна поведінка є неприйнятною і на неї буде реагування. Для того, щоб гарантувати ефективність покарання правопорушників, система контролю і дисциплінарна практика повинні мати ґрунтовну правову основу. У законодавстві необхідно детально визначити, які дії вважаються корупційними, неетичними і недоречними.
- Адміністративні заходи для виховання доброчесності у правоохоронних органах
Адміністративні заходи для виховання доброчесності в поліції можуть здійснюватися на етапі найму, а також шляхом ротації персоналу. Співробітники правоохоронних органів повинні найматися і отримувати підвищення на конкурсній основі, а призначення повинні проводитися на основі кваліфікації та відповідності вимогам призначення на посаду. Необхідно визначити чіткі критерії для призначення поліцейських, такі як, наприклад, мінімальні освітні стандарти. Тести на профпридатність повинні вимірювати як фізичну підготовку, так і психологічну стійкість, особливо коли мова йде про те, як оцінювати ставлення кандидатів до насильства, неналежного поводження і його / її здатності обрати спосіб дій в кризовій ситуації.[5]
Іншим методом зниження корупційних ризиків є ротація співробітників поліції з одного відділу до іншого як спосіб скорочення можливостей для розвитку занадто комфортних відносин з іншими колегами, які служать поруч. Однак ротація може мати негативний вплив на ефективність поліції, знижуючи інституційну пам’ять і зменшуючи переваги досвіду. Отже, необхідний обережний і практичний підхід. Особливу увагу слід приділити відділам, які займаються високоприбутковими довгостроковими кримінальними справами. Такі відділи більш схильні до розвитку неетичної поведінки через тривалий доступ до корупційних можливостей і відчуття легкодоступних, значних і швидких доходів.[6]
Деякі експерти стверджують, що грошове утримання персоналу має визначатися законодавством і виплачуватися насамперед у відповідності до звання і за вислугу років, і менше визначатися якістю і кількістю фактично виконаної роботи. Слід підкреслити, що заробітна плата повинна виплачуватися регулярно, у повному обсязі і враховувати умови праці, щоб запобігти неетичній поведінці внаслідок несправедливої винагороди. До того ж, система в цілому повинна контролюватися сильними механізмами контролю та установами.[7]
Державне соціальне забезпечення, що надається поліції, також буде впливати на рівень лояльності і етичності поведінки. Державна підтримка може включати як позитивні (такі як визнання і заохочення), так і негативні дисциплінуючі механізми (справедливі та ефективні покарання).
Поліпшення гендерного балансу серед особового складу поліції також може сприяти запобіганню корупції, оскільки, як свідчать факти, підрозділи зі співробітниками однієї статі більш схильні до створення мереж неформальної корупції. Таким чином, мережі корумпованої співпраці буде складніше формувати і з меншою ймовірністю їх будуть розширювати.
Кодекси поведінки є дуже важливим інструментом для боротьби з корупцією і виховання доброчесності в правоохоронних органах. Вони повинні бути видимими і доступними. Вони також повинні підтримуватися і заохочуватися старшими співробітниками.
- Навчальні методи
Доброчесність – це те, чого слід регулярно навчати, і що слід пропагувати в поліції. Це можна робити за допомогою семінарів і тренінгів. Презентації повинні підвищувати обізнаність про важливість чесності і про ризики корупції, пояснювати і заохочувати кодекси поведінки і створювати можливості для обговорення концепцій та отримання нових знань. Оскільки корупція є складною концепцію і яка постійно змінюється, необхідно постійно визначати й уточнювати поточну обізнаність. Іноді дії, які раніше не вважалися корумпованими, можуть стати неприйнятними. Тому, вкрай важливо постійно оновлювати цю інформацію ґрунтуючись як на позитивному, так і на негативному досвіді. Більш того, важливо пояснювати не тільки руйнівні наслідки від корупційних дій для громадської безпеки, загального добробуту і розвитку держави; але також і те, які будуть і персональні наслідки, і санкції для правопорушників через участь в корупційних схемах. Вкрай важливим є створення прецедентів, що показують що прибуток від корупції не вартий ризиків, пов’язаних з його отриманням.
Крім того, кампанії щодо інформування громадськості, організовані державою, є потужним освітнім інструментом. Вони повинні пояснювати, що таке корупція і чому вона неприйнятна. Більш того, такі кампанії є чудовою нагодою, щоб забезпечити громадськість кращими форматами комунікації для повідомлення владі про відомі або можливі випадки корупції.
Хто залучений?
Кілька різних установ і груп зацікавлених сторін беруть участь у зовнішньому нагляді і демократичному контролі поліцейських служб: виконавча, парламентська, судова, спеціалізована поліція і органи по боротьбі з корупцією, служба спеціальних розслідувань, громадянське суспільство і засоби масової інформації.
Заходи щодо виховання доброчесності в поліції – питання, що стосується, перш за все, самих поліцейських. Органи внутрішнього контролю і нагляду відіграють вирішальну роль, домагаючись застосування кодексів поведінки і караючи за неналежну поведінку. Наприклад, національні уряди через комісії по боротьбі з корупцією несуть відповідальність за нагляд за корупцією в державному секторі в цілому, і в поліції, зокрема, в якості вищої гілки влади і основного спонсора поліцейських послуг. Міжнародні організації відіграють різні ролі в боротьбі з корупцією в поліції, такі як надання загального визначення корупції, передових практик, експертизи, тренінгів та консультацій, а також введення санкцій. Громадянське суспільство, засоби масової інформації та інші недержавні суб’єкти можуть внести значний вклад в зменшення рівня корупції в поліції, інформуючи громадськість і підвищуючи обізнаність, а також створюючи канали зв’язку між громадськістю, владою і поліцією. Захист інформаторів може бути життєво необхідним для забезпечення того, щоб співробітники не боялися виступити і повідомити про порушення.
Джерела
Центр доброчесності в оборонному секторі. Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015)
Центр доброчесності в оборонному секторі (2015) Guides to Good Governance.
ДКЗС (2012), Toolkit on Police Integrity,
ДКЗС (2008) National Security Policy, DCAF Backgrounder.
ДКЗС (2009), Police Reform. DCAF Backgrounder.
ДКЗС (2009), Security Sector Governance and Reform. DCAF Backgrounder.
DCAF (2009), Security Sector Reform and Intergovernmental Organisations. DCAF Backgrounder.
ДКЗС (2015), The Police, DCAF SSR Backgrounders
НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності і боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
Робоча група ООН з РСБ (2012), Security Sector Reform: Integrated Technical Guidance Notes
Нові надходження до серії DCAF SSR Backgrounder Series
[1] Джерело: ДКЗС (2015), ‘The Police’, DCAF SSR Backgrounder series.
[2] ДКЗС (2015), The Police, DCAF SSR Backgrounders.
[3] ДКЗС (2012), Toolkit on Police Integrity
[4] Там само.
[5] Там само.
[6] Там само.
[7] Центр доброчесності в оборонному секторі (2015), Guides to Good Governance, No 1. Professionalism and Integrity in the Public Service, p. 10.
