Не існує загальноприйнятого визначення оборонного менеджменту. Оборонний менеджмент – це просто поняття про те, як оборонним організаціям імплементувати державну політику в сфері оборони на практиці, і при цьому створювати необхідні й стійкі механізми планування, системи забезпечення та інфраструктуру.[1]

Що таке оборонний менеджмент?

Тері Макконвіль і Річард Холмс (ред.) пояснюють, що: в обороні, як і будь-якій області, процес менеджменту здійснюється на всіх рівнях організації і регулює весь спектр організаційної діяльності. Процес починається з формулювання політики на вищих рівнях командування й уряду, і поширюється на керівництво і контроль, іноді в найменших деталях, щодо всіх аспектів службової діяльності. Керівники повинні правильно оцінити обстановку для того, щоб планувати, організовувати, направляти, координувати і контролювати зусилля своїх організацій.[2]

Як організаційний процес, оборонний менеджмент перебуває між формуванням політики оборони і фактичним управлінням збройними силами. Цей процес повинен охоплювати такі області діяльності, як управління оборонними ресурсами, управління персоналом і управління закупівлями.[3]

Чому це так важливо?

Оборонний менеджмент важливий, оскільки він прагне до ефективності й економічності сил оборони, створюючи їм умови для виконання своїх обов’язків щодо забезпечення державної безпеки і захисту від зовнішніх загроз найефективнішим чином. Завдяки тому, що ресурси витрачаються відповідально і стратегічно правильно, у відповідності до більш широкої політики національної безпеки, оборонний менеджмент сприяє ефективному управлінню. Це передбачає суворе дотримання прозорості та підзвітності на всіх організаційних рівнях та наявності ефективної системи контролю.

Як це працює?

Менеджмент може розглядатися як процес планування, організації та забезпечення кадрами, керівництва та контролю над діяльністю всередині організації на систематичній основі для досягнення конкретної загальної (відомчої) цілі. Менеджмент є одночасно науковим методом і мистецтвом розширення прав і можливостей людей і робить організацію більш ефективною і економічною, ніж без менеджменту і менеджерів (включаючи міністрів, директорів, командирів і т. д.). Чотири стовпи циклу оборонного менеджменту:

  • планування
  • організація та забезпечення кадрами
  • керівництво та лідерство
  • моніторинг та контроль[4]

Планування – це вибір і послідовне формування вимог щодо виконання завдань, які необхідні для досягнення бажаної організаційної мети. Організація і забезпечення кадрами – це оцінка і координація ролей, завдань і обов’язків, які повинні виконуватися персоналом, а також розподіл ресурсів, необхідних для досягнення бажаної мети в певні терміни. Це включає:

  • процес найму, відбору, навчання, розміщення та розвитку персоналу
  • керівництво процесом мотивації, лідерство та вплив на персонал на шляху до досягнення загальної мети
  • моніторинг та контроль для забезпечення того, щоб всі підрозділи рухалися до мети скоординованим чином
  • оцінка ефективності і економічності планів і рішень, а також їх коригування за необхідності[5]

Оборонний менеджмент використовує величезний набір методів роботи, таких як:

  • оперативний, системний та структурний аналізи;
  • планування та програмування;
  • моделювання та симуляція;
  • створення альтернатив;
  • оцінка результатів та покращення процесу;
  • управління проектом;
  • оцінка ризиків;
  • інші методи і прийоми, що застосовуються до різних аспектів формування і здійснення оборонної політики[6]

Незалежно від того, яка вертикаль обговорюється і на якій стадії, оборонний менеджмент слід розглядати в більш широких рамках політики національної безпеки на основі конкретного контексту, з урахуванням конкретних обставин і у відповідності до міжнародних стандартів ефективного управління. Іншими словами, повинні бути встановлені конкретні цілі, засновані на реальних потребах в області безпеки. Повинні бути визначені ефективні й економічні механізми/методи для досягнення цих цілей і відповідним чином розподілені ресурси. Підсумки та результати повинні вимірюватися, контролюватися і оцінюватися з метою підвищення загальної ефективності і виявлення/запобігання відхилень.


Хто залучений?

Оборонний менеджмент, який розглядається в рамках більш широкої сфери національної політики в галузі оборони і безпеки, є процесом, який включає в себе, в першу чергу, державні органи, що відповідають за розробку цієї політики і визначення бюджету оборони і безпеки. Роль парламентів у нагляді за цим процесом планування має особливе значення (див. Примітки 8 та 32). Другий етап оборонного менеджменту, пов’язаний з фактичним здійсненням політики та управлінням ресурсами (організація, забезпечення кадрами, керівництво і лідерство), здійснюється військовим і цивільним персоналом оборонного сектору. Заключний етап циклу оборонного менеджменту – моніторинг і контроль – включає в себе широке коло учасників, таких як парламентарії, інститути омбудсменів, аудитори, інспектори, громадянське суспільство і засоби масової інформації. Їх завдання – стежити за процесом, з метою дотримання національних і міжнародних стандартів ефективного управління, а також для запобігання корупційних дій та забезпечення зворотного зв’язку для його покращення.

Джерела

Центр доброчесності в оборонному секторі. Criteria for Good Governance in the Defence Sector: International Standards and Principles (2015)

Центр доброчесності в оборонному секторі (2015) Guides to Good Governance.

ДКЗС–ПРООН (2008), Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.

ДКЗС (2006) Military Ombudsmen.

ДКЗС Backgrounder Security Sector Governance and reform.     

ДКЗС (2008), National Security Policy Backgrounder.    

ДКЗС (2006) Parliament’s Role in Defence Procurement. Backgrounder.    

ДКЗС (2006) Parliament’s Role in Defence Budgeting. Backgrounder.    

Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв (ред.) Оборонный менеджмент: Ознакомление. Security and Defence Management Series, No. 1. ДКЗС(2009)

Тері Макконвіль, Річард Холмс (ред.), Defence Management in Uncertain Times, Cranfield Defence Management Series Number 3, Routledge 2011.

НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності і боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.

ОЕСР (2002) Best Practices for Budget Transparency

OБCЄ, Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки. Грудень1994.

Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security: 20 Practical Reforms.

Нові надходження до серії DCAF SSR Backgrounder Series

 

[1] Джерело: Гарі Букур-Марку, Оборонний менеджмент: Ознайомлення, ДКЗС (2009) Security and Defence Management Series no 1.  стоp. 4.

[2] Тері Макконвіль, Річард Холмс (ред.), Defence Management in Uncertain Times. Cranfield Defence Management Series Number 3. Routledge 2011.

[3] Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарев (ред.), Оборонний менеджмент: Ознайомлення. Security and Defence Management Series No1. ДКЗС(2009) p5.

[4] Оборонний менеджмент: Ознайомлення, стоp. 24.

[5] Там само. стоp. 24-26.

[6] Там само. стоp. 42.