Правові основи виховання доброчесності (ВД) включають в себе ряд законів, правил, положень та інших джерел, які визначають поняття корупції, регулюють анти-корупційні процедури і сприяють вихованню доброчесності в державному секторі. Правові основи ВД включають національні та міжнародні інструменти. Останні можуть оформлятися у вигляді конвенцій, угод, рекомендацій і позитивного досвіду. Деякі з цих міжнародних стандартів мають свою специфіку в залежності від сектора безпеки. Всі положення з ВД, що відносяться до сектора державного управління, застосовуються також і в секторах безпеки і оборони. Міжнародні організації мають вирішальне значення в розвитку і сприянні запровадженню міжнародних стандартів з ВД.

Що представляють собою правові основи і міжнародні стандарти?

Правові основи для ВД включають національне і міжнародне антикорупційне законодавство, яке може бути адресоване державному сектору в цілому, або сектору безпеки, зокрема. Ці інструменти не обов’язково носять характер юридично зобов’язуючого документа.

  • Конвенція ООН проти корупції

Конвенція ООН проти корупції вимагає, щоб країни визначили кримінальні та інші злочини, які поширюються на широке коло корупційних дій, якщо вони ще не є злочинами відповідно до місцевого законодавства. У деяких випадках, держави згідно із законом зобов’язані встановлювати наявність складу злочину; в інших випадках, для того, щоб врахувати відмінності місцевого законодавства, вони повинні розглянути можливість зробити це. Конвенція виходить за рамки попередніх інструментів такого роду, криміналізуючи не тільки основні форми корупції, такі як хабарництво і розтрата державних коштів, але також і використання службового становища, приховування і відмивання доходів від корупції. Злочини, скоєні для підтримки корупції, включаючи відмивання грошей і перешкоджання правосуддю, також враховуються. Конвенція також стосується проблемних областей корупції в приватному секторі.[1]

  • Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності

Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності є основним міжнародним інструментом у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю. Конвенція доповнюється трьома протоколами, які виділяють конкретні області та прояви організованої злочинності: Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї; Протокол проти незаконного ввезення мігрантів сушею, морем і повітрям; і Протокол проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї.

Конвенція є важливим кроком у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю і свідчить про визнання державами-учасниками серйозності проблем, що стоять перед нею, а також необхідності заохочувати і зміцнювати тісне міжнародне співробітництво з метою вирішення цих проблем. Держави, які ратифікують цей документ, зобов’язуються здійснити ряд заходів проти транснаціональної організованої злочинності, включаючи розробку ефективних норм щодо внутрішніх кримінальних злочинів (участь в організованій злочинній групі, відмивання грошей, корупція і перешкоджання правосуддю); прийняття нових і широких рамок для екстрадиції, взаємної правової допомоги і співпраці правоохоронних органів; і сприяння в навчанні та технічній допомозі для створення або модернізації необхідного потенціалу національних органів влади.[2]

  • Генеральна Асамблея ООН і Міжнародний комітет Червоного Хреста, Документ Монтре про міжнародні юридичні зобов’язання і позитивний досвід для держав, які пов’язані з діяльністю приватних військових і охоронних компаній під час збройного конфлікту.

Метою Документа Монтре є нагадати про певні існуючі міжнародно-правові зобов’язання держав щодо приватних військових і охоронних компаній. Положення взяті з різних міжнародних угод про гуманітарну діяльність та права людини і звичайного міжнародного права. Цей документ не тягне за собою юридичних зобов’язань. Кожна держава несе відповідальність за виконання зобов’язань, які вона брала на себе відповідно до міжнародних угод, учасником яких вона є, з урахуванням будь-яких застережень, домовленостей і зроблених заяв і звичайного міжнародного права. [3]

  • Резолюція 51/59 Генеральної Асамблеї ООН: Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб
  • Рекомендація Ради Європи (2000) 10

Основні вимоги до поведінки осіб, які перебувають на державній службі, викладені в Конвенції ООН проти корупції. Однак, як ООН, так і Рада Європи прийняли наступні моделі кодексів поведінки: Резолюція ООН 51/59 та Рекомендація РЄ (2000) 10. Ці кодекси визначають загальні принципи доброчесності державних посадових осіб і торкаються конкретних питань, таких як конфлікти інтересів, зловживання конфіденційною інформацією, прийняття подарунків і гостинність. У Кодексі поведінки Організації Об’єднаних Націй передбачається, що державні посадові особи виконують свої обов’язки і функції дієво, ефективно і сумлінно, і завжди прагнуть забезпечити дієве та ефективне управління державними ресурсами, за які вони несуть відповідальність.

  • Конвенція Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію

Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію спрямована на забезпечення координованої криміналізації великого числа корупційних дій. Вона також передбачає додаткові заходи кримінального права і поліпшення міжнародного співробітництва в переслідуванні за корупційні злочини. Конвенція відкрита для приєднання держав, які не є учасниками. Її реалізація буде контролюватися «Групою держав проти корупції – GRECO», яка була заснована у травні 1999 року з метою контролю за дотриманням стандартів боротьби з корупцією Ради Європи. Як тільки вони її ратифікують, держави, які ще не входять до GRECO, автоматично стануть членами групи. Конвенція широко охоплює і доповнює існуючі правові інструменти.

Держави повинні забезпечити ефективні і стримуючі санкції і заходи, включаючи позбавлення волі, які можуть призвести до екстрадиції. Юридичні особи також будуть нести відповідальність за злочини, вчинені в їх інтересах, і будуть піддаватися ефективному кримінальному або не кримінальному покаранню, включаючи фінансові санкції.

Конвенція також включає положення, що стосуються сприяння та підбурювання, недоторканності, критеріїв визначення юрисдикції держав, відповідальності юридичних осіб, створення спеціалізованих органів з питань боротьби з корупцією, захисту осіб, які співпрацюють з органами розслідування або кримінального переслідування, збору доказів і конфіскації доходів. Вона передбачає розширення міжнародного співробітництва (взаємна допомога, екстрадиція та надання інформації) в розслідуванні та судовому переслідуванні за корупційні злочини.[4]

  • Конвенція Ради Європи про цивільно-правову відповідальність за корупцію

Конвенція Ради Європи про цивільно-правову відповідальність за корупцію є першою спробою визначити загальні міжнародні норми в галузі цивільного права і корупції. Зокрема, вона вимагає від держав надання засобів правового захисту, в тому числі компенсації збитків особам, яким було завдано збитків в результаті корупційних дій.

Конвенція забезпечує спостереження з боку GRECO, Групи держав проти корупції.[5]

  • Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом

Мета даної Конвенції полягає у сприянні міжнародному співробітництву і взаємній допомозі в розслідуванні злочинів і відстеження, арешт та конфіскацію вилучених коштів. Конвенція покликана допомогти державам в досягненні подібної міри ефективності навіть за відсутності повної законодавчої гармонії.

Учасники приймають, зокрема, такі заходи:

  • криміналізація відмивання грошей від злочинів;
  • конфіскація інструментів і доходів (або майна, вартість якого відповідає таким надходженням)

В інтересах міжнародного співробітництва Конвенція передбачає:

  • форми слідчої допомоги (наприклад, допомога в отриманні доказів, передача інформації до іншої держави без запиту, прийняття спільних методів розслідування, зняття банківської таємниці і т.д.);
  • тимчасові заходи: заморожування банківських рахунків, вилучення майна для запобігання його вивезенню;

заходи щодо конфіскації доходів, які здобуті злочинним шляхом: примусове виконання запитуваною державою розпорядження про конфіскацію, виданого за кордоном, установа в запитуваній державі внутрішніх процедур, що ведуть до конфіскації на прохання іншої держави.[6]

  • Резолюція Ради Європи (97) 24 про двадцять принципів боротьби з корупцією

Двадцять керівних принципів Ради Європи щодо боротьби з корупцією спрямовані на сприяння динамічному процесу ефективного запобігання корупції та боротьбу з нею. Керівні принципи включають підвищення обізнаності громадськості, вдосконалення процедур розслідування і судового переслідування, сприяння спеціалізації персоналу та органів, відповідальних за боротьбу з корупцією, а також розширення міжнародного співробітництва.[7]

  • Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів
  • Рекомендація Ради Європи (2002) 2[8]

Ця Конвенція є першим зобов’язуючим міжнародно-правовим документом щодо визнання загального права на доступ до офіційних документів, що зберігаються в державних органах. Прозорість державних органів є ключовою особливістю належного управління та є індикатором того, чи дійсно суспільство є демократичним і плюралістичним. Право доступу до офіційних документів також має важливе значення для саморозвитку людей і здійснення основоположних прав людини. Це також зміцнює легітимність державної влади в очах громадськості, і її впевненість в них.

Дана Конвенція закріплює право доступу до офіційних документів. Обмеження по цьому праву дозволені тільки для захисту певних інтересів, таких як національна безпека, захист або недоторканність приватного життя.

Конвенція встановлює нижчевикладені мінімальні стандарти, які повинні застосовуватися при обробці запитів на доступ до офіційних документів (форми і плати за доступ до офіційних документів), процедури розгляду і додаткові заходи, і вона має гнучкість, необхідну для того, щоб національне законодавство могло покладатися на цей фундамент і забезпечувати ще більший доступ до офіційних документів. Група фахівців з доступу до офіційних документів буде стежити за виконанням вимог учасниками даної Конвенції.[9]

  • Конвенція ЄС про боротьбу з корупцією за участю посадових осіб Європейських співтовариств або посадових осіб держав-членів ЄС

Ця Конвенція Європейського Союзу призначена для боротьби з корупцією за участю європейських офіційних осіб або національних посадових осіб держав-членів Європейського Союзу. Країна-учасниця повинна забезпечити, щоб будь-який акт пасивної чи активної корупції посадових осіб був карним кримінальним злочином. У серйозних випадках покарання повинні включати позбавлення волі і екстрадицію. Більш того, керівники підприємств повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності за активну корупцію, що практикуються особою, яка перебуває під їх юрисдикцією, і діє від імені суб’єкта діяльності.[10]

  • Конвенція ЄС про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств

Конвенція про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств і протоколи до неї покликані створити спільну правову основу для захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств в рамках кримінального законодавства. Шахрайство, що стосується як витрат, так і доходів, має каратися ефективними, пропорційними та стримуючими кримінальними санкціями, в тому числі покараннями у вигляді позбавлення волі, які можуть призвести до екстрадиції.[11]

  • Європейська конвенція про видачу правопорушників

Європейська конвенція про видачу правопорушників передбачає видачу між Сторонами осіб, які розшукуються, для кримінального провадження або для винесення вироку. Конвенція не застосовується до політичних або військових злочинів, і будь-яка із Сторін може відмовитися від екстрадиції своїх власних громадян іноземній державі.

Щодо податкових правопорушень (податків, зборів, мит), то екстрадиція може бути дозволена тільки в тому випадку, якщо Сторони прийняли таке рішення, щодо будь-якого такого злочину або категорії злочинів. В екстрадиції також може бути відмовлено, якщо заявлена особа має ризик бути покараною смертною карою відповідно до законодавства Держави що запитує.[12]

  • Кодекс поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки

Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки, прийнятий ОБСЄ в грудні 1994 року, є одним з найбільш інноваційних нормативних документів в галузі безпеки. Вперше, політично зобов’язуючий багатосторонній документ створив збірку правил, що регламентують роль і використання збройних та інших сил безпеки як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях і як в мирний час, так і під час конфліктів. Кодекс унікальний тим, що він не тільки підтвердив існуючі міждержавні і внутрішньодержавні норми, а й встановив нові.

Кодекс поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки набрав чинності як політично зобов’язуючий документ 1 січня 1995 року. Основною метою Кодексу поведінки є регулювання ролі збройних сил у демократичних суспільствах. Кодекс поведінки представляє собою важливе керівництво для структурування внутрішнього сектора безпеки, захисту прав персоналу збройних сил і врахування проблем безпеки інших держав. Цей кодекс стосується як міждержавних, так і внутрішньодержавних норм демократичного контролю над збройними силами і силами безпеки, а також виконання положень Міжнародного гуманітарного права, що відображають зростаюче розуміння взаємозалежності в світі глобалізації і нерозривність безпеки. Це також був перший багатосторонній документ, який включає норми і принципи регулювання і контролю як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях, збройних сил та сектора безпеки в цілому, як зонах особливої ​​уваги для суверенітету і державної влади.[13]

  • Конвенція ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних комерційних угодах, 1997 рік
  • Рекомендація ОЕСР щодо подальшої боротьби з підкупом іноземних посадових осіб, 2009 рік
  • Керівництво ОЕСР з кращих практик внутрішнього контролю, етики та їх дотримання, 2010 рік

Конвенція ОЕСР про боротьбу з підкупом встановлює юридично зобов’язуючі стандарти для криміналізації підкупу іноземних державних посадових осіб в міжнародних ділових операціях і передбачає цілий ряд пов’язаних з цим заходів, які роблять їх ефективними. Це перший і єдиний міжнародний антикорупційний інструмент, орієнтований на «сторону пропозиції» угоди щодо підкупу.[14]

Рекомендація ОЕСР щодо подальшої боротьби з підкупом іноземних посадових осіб, прийнята в 2009 році, просить країни-учасниці заохочувати кампанії, розробляти і приймати адекватні заходи внутрішнього контролю, етики та програми дотримання або заходів з метою запобігання і виявлення підкупів іноземних посадових осіб. На підтримку цього положення ОЕСР видала керівні принципи з ефективної практики щодо внутрішнього контролю, етики та їх дотримання.[15]

  • Передовий досвід ОЕСР щодо забезпечення прозорості бюджету, 2002 рік

«Передовий досвід ОЕСР щодо забезпечення прозорості бюджету» розроблений в якості довідкового інструменту для використання урядами з метою підвищення ступеня прозорості бюджету у відповідних країнах.

Передовий досвід розділений на три частини:

Частина 1 перераховує основні бюджетні звіти, які уряди повинні підготувати, і їх загальний контекст.

Частина 2 описує конкретні відкриті матеріали, які повинні міститися в звітах, включаючи фінансову і нефінансову інформацію.

У Частині 3 розглядаються методи забезпечення якості та цілісності звітів.

Кращі практики ОЕСР засновані на досвіді різних країн в кожній сфері і організовані на основі конкретних доповідей для презентаційних цілей. Різні країни матимуть різні режими звітності і можуть робити акцент на прозорість у різних сферах.

З 2015 року передовий досвід ОЕСР був втілений і модернізований в рамках Рекомендації щодо бюджетного управління, яка забезпечує комплексний інтегрований набір вказівок щодо складання бюджету, його виконання та його зв’язків з іншими аспектами належного державного управління.[16]

  • Міжнародний валютний фонд: Кодекс належної практики із забезпечення прозорості у бюджетно-податковій сфері[17]

Кодекс визначає набір принципів і методів, які допомагають урядам дати чітку картину структури і фінансів уряду. Він встановлює керівні принципи для процесів бюджетування країни. У ній роз’яснюються ролі і обов’язки фінансово підзвітних інститутів, а також вимоги до відкритості, прозорості та доброчесності осіб, що відповідають за бюджетування державних коштів.

  • Міжамериканська Конвенція з питань боротьби з корупцією

Цілі Конвенції наступні:

  • Сприяти і зміцнювати розвиток кожною з країн-учасниць механізмів, необхідних для запобігання, виявлення, покарання та викорінення корупції.
  • Сприяти, полегшувати і регулювати співробітництво між країнами-учасницями з метою забезпечення ефективності заходів і дій щодо запобігання, виявлення, покарання та викорінення корупції під час виконання державних функцій, і корупційних дій, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю

Дана Конвенція встановлює ряд превентивних заходів; передбачає криміналізацію певних корупційних дій, включаючи транснаціональне хабарництво і незаконне збагачення; і містить ряд положень, спрямованих на зміцнення співпраці між її країнами-учасницями в таких сферах, як взаємна правова допомога і технічне співробітництво, екстрадиція і впізнання, виявлення, заморожування, вилучення та конфіскація майна або отриманих доходів, виведених або використаних при здійсненні корупційних дій серед інших дій.[18]

  • Конвенція Африканського Союзу про недопущення корупції та боротьбу з нею

Конвенція Африканського Союзу про недопущення корупції та боротьбу з нею містить комплексну основу і охоплює цілий ряд кримінальних злочинів, включаючи підкуп (національний або іноземний), вивезення майна державними посадовими особами, використання службового становища, незаконне збагачення, відмивання грошей і приховування власності. У ній передбачаються заходи щодо запобігання, криміналізації, регіонального співробітництва, взаємної правової допомоги і повернення активів. Вона охоплює корупцію як в державному, так і приватному секторах, як з боку пропозиції, так і попиту. Вона унікальна тим, що містить обов’язкові положення щодо корупції між приватними особами і прозорості в фінансуванні політичних партій. Вона ще не досягла кількості ратифікацій, необхідних для набуття нею чинності. Іншими сильними сторонами Конвенції є обов’язкові вимоги декларування активів призначеними державними посадовими особами та обмеженнями на недоторканність для державних посадових осіб (Стаття 7). У Конвенції також приділяється особлива увага необхідності того, щоб засоби масової інформації мали доступ до інформації (Стаття 12).

Конвенція АС передбачає Механізм подальших дій за участю Консультативної ради з корупції в Африканському Союзі, якій доручено виконання ряду функцій, включаючи дослідження і збір інформації, консультування урядів і регулярне надання звітності Виконавчій раді про хід виконання вимог країнами-учасницями Конвенції, в якій використовуються щорічні доповіді Консультативній раді від різних країн.[19]

  • Міжнародні стандарти INTOSAI для вищих органів фінансового контролю

Міжнародні стандарти для вищих органів фінансового контролю (ISSAI) представляють собою набір професійних стандартів та рекомендацій про передовий досвід для аудиторів державного сектору, офіційно затверджених і схвалених Міжнародною організацією вищих органів фінансового контролю (INTOSAI). Міжнародні стандарти для вищих органів фінансового контролю містять основні передумови для належного функціонування та професійної поведінки вищих органів фінансового контролю та викладають основні принципи аудиту державних органів.[20]

  • Лімська Декларація INTOSAI про принципи контролю

Лімська декларація, прийнята в 1977 році, описує стандарти і норми для незалежного аудиту урядів і урядових установ. Вона встановлює повний перелік тематичних питань, цілей і норм, що регулюють аудит державних установ. Головна мета – закликати до проведення незалежного державного аудиту.

  • Керівні принципи INTOSAI з внутрішнього контролю в державному секторі

Цей документ визначає рекомендовану структуру внутрішнього контролю в державному секторі і дає підстави для оцінки внутрішнього контролю. Цей підхід застосовується до всіх аспектів діяльності організації.

Керівні принципи складаються з трьох частин:

  • Визначення внутрішнього контролю та чинники обмеження ефективності внутрішнього контролю
  • Складові внутрішнього контролю (контрольоване середовище, оцінка ризиків, наглядова діяльність, інформація та зв’язок, моніторинг)
  • Ролі та обов’язки[21]
  • Кодекс етики INTOSAI

Відповідно до Лімської декларації про принципи контролю в якості основи, Кодекс етики INTOSAI слід розглядати як необхідний додатковий інструмент, який посилює стандарти аудиту INTOSAI, видані Комітетом з аудиторських стандартів INTOSAI у 1992 році. Цей Кодекс етики є всеосяжною заявою про цінності і принципи, які повинні служити орієнтиром у щоденній роботі аудиторів.

Незалежність, повноваження і обов’язки аудитора державного сектору визначають високі етичні вимоги до вищих організацій з фінансового контролю (ВОФК / SAI) і співробітників, яких вони наймають або залучають до аудиторської роботи. Кодекс етики аудиторів у державному секторі повинен враховувати етичні вимоги державних службовців в цілому і особливі вимоги аудиторів, включаючи професійні зобов’язання останніх.

Через національні відмінності в культурі, мові, правових і соціальних системах, відповідальність кожного з ВОФК полягає в розробці власного Кодексу етики, який найкращим чином відповідає його власному середовищу. Бажано, щоб такі національні кодекси етики прояснювали національні етичні концепції.

Кодекс етики INTOSAI покликаний стати основою для національних кодексів етики. Кожна ВОФК несе відповідальність за те, щоб всі її аудитори ознайомилися з цінностями і принципами, що містяться в національному кодексі етики, і діяли відповідним чином.[22]

  • ISO 15288 та AAP-48

Міжнародна організація із стандартизації ISO 15288 та публікація НАТО ААП-48 є корисними інструментами для виховання доброчесності в сфері оборони. Оборонні відомства і парламентські комітети, які бачать прогалини в процесі оборонних закупівель і починають покращувати свою доброчесність, повинні розглянути питання щодо імплементації міжнародного стандарту ISO 15288 та відповідної публікації НАТО AAP-48. Застосування ISO 15288 та AAP-48 забезпечує загальну та інтегровану структуру процесів для системного проектування та управління проектами і дозволяє інтегрувати дисципліни управління проектом і технічні процеси протягом усього життєвого циклу і прозорої взаємодії між організаціями, які беруть участь.[23]

  • ТІ: пакти про захист доброчесності

У 1990 році Трансперенсі Інтернешнл (Transparency International) розробила пакт доброчесності в якості інструменту, який уряди можуть використовувати для боротьби з корупцією на етапі проведення торгів і укладання договорів. З тих пір, команда ТІ з питань оборони адаптувала цей інструмент для задоволення конкретних потреб в оборонних закупівлях. Пакт про захист доброчесності – це контракт, який пов’язує учасників торгів і покупців зобов’язаннями щодо недопущення підкупу відносно конкретних закупівель. Пакт про захист доброчесності зобов’язує всіх учасників торгів і уряд спільно підписати договір про скорочення ймовірності корупції, яка мала місце до, під час і після проведення тендеру. Зазвичай вони включають зобов’язання і домовленості учасників торгів не пропонувати і не брати хабарі, а також зобов’язання і домовленості урядів, включаючи всіх їх консультантів і радників. Учасники торгів погоджуються вийти з тендеру, якщо є докази порушення зобов’язання, що може також включати додаткові санкції, такі як виключення з участі в торгах для наступних контрактів.[24]

  • Деякі приклади національної правової бази для виховання доброчесності
    • Федеральне законодавство США про закупівлі[25]
    • Закон про хабарництво, 2010 рік, Великобританія[26]
    • Кримінальний кодекс Австралії і підкуп іноземних посадових осіб[27]

Чому вони так важливі?

Міжнародні стандарти та правові рамки для ВД встановлюють узгоджені на міжнародному рівні принципи боротьби з корупцією і забезпечення належного управління в державному секторі і, відповідно, в секторі безпеки. Ці міжнародні стандарти є ключовими, оскільки вони служать моделлю, що допомагає державам зміцнювати свою власну правову базу з метою підвищення прозорості, підзвітності та забезпечення належного управління в державному секторі. Вони надають урядам і членам парламенту ряд керівних принципів для розробки і реформування національних законів, систем і процесів. Вони надають вихідну базу для отримання передового досвіду. Вони також створюють канали для міжнародного співробітництва в боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.[28]

Як вони працюють?

Як вказує ОЕСР, більшість вищезазначених конвенцій не застосовуються на практиці безпосередньо. Вони вимагають від держав наявності відповідного законодавства та заходів для імплементації конвенцій. У конвенціях встановлюються мінімальні стандарти, які повинні відповідати чинному законодавству. Для імплементації конвенцій країни повинні спочатку визначити, де і як їх законодавство виходить за рамки стандартів конвенцій. Після виявлення недоліків в своєму законодавстві країни повинні усунути ці недоліки.[29]

Хто залучений?

Розробка і впровадження правових рамок ВД і міжнародних стандартів включає в себе безліч учасників. Цей процес включає в себе міжнародні організації та експертів, які розробляють стандарти, національні уряди, які схвалюють ці стандарти, штат сектору безпеки, який їх реалізує, санкціонуючі органи, які забезпечують їх застосування, а також суб’єкти, які беруть участь у контролі за загальним процесом. Громадянське суспільство і парламентарії є двома особливо важливими ланками цього ланцюга. Громадянське суспільство стурбоване і підвищує обізнаність про необхідність реформування національного законодавства та його адаптації до міжнародних стандартів. Після чого, члени парламенту беруть на себе завдання щодо  введення цих потреб і проблем у відповідні національні правові рамки.

 

Джерела

Рада Європи, 1999, Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію. 

Рада Європи, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму.

Рада Європи, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 

ДКЗС 2015, International Standards of Financial Oversight in the Security Sector. Методичний посібник – Legislating for the Security Sector.

European Partners against Corruption, European Contact Point Network against Corruption (2011), Anti-Corruption Authority Standards.

НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та борьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.. 

ОЕСР, ЮНОДК, The World Bank, (2013), Anti-corruption ethics and compliance Handbook for Business. 

ОЕСР (2010), Good Practice Guidance on Internal Controls, Ethics and Compliance. 

ОЕСР (2208) OECD Glossaries. Corruption: A Glossary of International Standards in Criminal Law.

Управління ООН з наркотиків та злочинності, United Nations Convention Against Corruption. 

 

[1] Джерело: Управління ООН з наркотиків та злочинності, United Nations Convention against Corruption Convention: Highlights.

[2] Джерело: UNODC, United Nations Convention against Transnational Organized Crime and the Protocols Thereto. 

[3] Документ Монтре. 

[4] Рада Європи, Details of Treaty No 173.

[5] Джерело: Архів Transparency International http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/coe_civil_law  Текст Конвенції про цивільно-правову відповідальність за корупцію: http://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/174

[6] Джерело: Рада Європи, Details of Treaty No 141: Convention on Laundering, Search, Seizure and Confiscation of the Proceeds from Crime. 

[7] Джерело: OSCE Polis. Повний текст Резолюції можна знайти на: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=593789

[8] Рада Європи Recommendation Rec (2000)2 of the Committee of Ministers to Member states on access to official documents.

[9] Джерело: Рада Європи, Details of Treaty No 205. Council of Europe Convention on Access to Official Documents. 

[10] Джерело: ОЕСР, Міжнародні Конвенції: http://www.oecd.org/cleangovbiz/internationalconventions.htm#europe Повний текст на: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=URISERV:l33027

[11] Джерело: ОЕСР, Міжнародні Конвенції: http://www.oecd.org/cleangovbiz/internationalconventions.htm#europe Повний текст на: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:31995F1127(03)

[12] Джерело: ОЕСР, Міжнародні Конвенції: http://www.oecd.org/cleangovbiz/internationalconventions.htm#europe Повний текст на:

[13] Джерело: Швейцарські збройні сили-ОБСЄ, 20 років Кодексу поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки. 2014. Текст доступний на: http://www.osce.org/cio/128961

[14] Джерело: ОЕСР, http://www.oecd.org/corruption/oecdantibriberyconvention.htm

[15] ОЕСР, ЮНОДК, Світовий Банк. 2013, Anti-Corruption Ethics and Compliance Handbook for Business. 

[16] Джерело: ОБСЄ Best Practices on Budget Transparency. 

[17] Повний текст на: https://www.imf.org/external/np/pp/2007/eng/051507c.pdf

[18] Джерело: Організація Американських Держав: http://www.oas.org/juridico/english/corr_bg.htm Повний текст Конвенції на: https://www.oas.org/juridico/english/treaties/b-58.html

[19] Джерело: Архів Трансперенсі Інтернешнл. Доступний на: http://archive.transparency.org/global_priorities/international_conventions/conventions_instruments/au_convention  Повний текст Конвенції на: http://www.au.int/en/sites/default/files/AFRICAN_UNION_CONVENTION_PREVENTING_COMBATING_CORRUPTION.pdf

[20] Джерело: INTOSAI, на: http://www.intosai.org/about-us/issai.html

[21] Джерело: INTOSAI, повний текст Керівних принципів на: http://www.intosai.org/issai-executive-summaries/view/article/intosai-gov-9100-guidelines-for-internal-control-standards-for-the-public-sector.html

[22] INTOSAI, доступно на: http://www.intosai.org/issai-executive-summaries/view/article/issai-30-code-of-ethics.html

[23] Виховання доброчесності та борьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду, стоp. 77-78.

[24] Виховання доброчесності та борьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду, стоp. 85. Також: Note 2o. Anti-Corruption/ Integrity Pacts.

[25] Федеральне законодавство США про закупівлі, доступно на: https://www.acquisition.gov/?q=browsefar

[26] Закон Великобританії про хабарництво, 2010 доступно на: http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2010/23/contents

[27] Інформацію про Антикорупційну політику Австралії та зусиллях борьби з підкупом іноземних посадових осіб можна знайти на: http://www.ag.gov.au/CrimeAndCorruption/Foreignbribery/Pages/default.aspx

[28] Джерело: ДКЗС (2015), Методичний посібник – Legislating for the Security Sector: International Standards of Financial Oversight in the Security Sector.

[29] ОЕСР (2008), OECD Glossaries: Corruption: A Glossary of International Standards in Criminal Law.

 


Photo credit: © Crown Copyright www.defenceimages.mod.uk