Обраний уряд будь-якої країни має обов’язок забезпечувати відповідність урядування у секторі безпеки демократичним практикам і гарантування безпеки як суспільного блага. Уряди також несуть політичну відповідальність за діяльність сектору безпеки. Як наслідок, урядам потрібні докладні широкі плани та керівні структури, щоб забезпечити прозорість і підзвітність політики та практики безпеки.
Органи безпеки, які реагують на суспільні потреби, намагаються бути прозорими; органи, байдужі до суспільних потреб – закритими. У цьому розділі окреслені основні питання організаційного управління, які впливають на ключові урядові міністерства, відповідальні за відомства сфери безпеки.
Уряди також мають забезпечувати повноту правової бази діяльності кожного інституту сфери безпеки. Правова база, розроблена для міністерств, відомств та органів безпеки, має відповідати добрій міжнародній практиці та забезпечувати дотримання верховенства права. Законодавство має чітко визначати ролі та обов’язки кожного органу безпеки, процедури санкціонування адміністративної та оперативної діяльності, чинність внутрішніх правил і процедур, забезпечувати наявність інструментів залучення всіх сторін і нагляду за органами безпеки, визначати конституційні основи діяльності кожного елементу і забезпечувати відповідальність працівників органів безпеки за свої дії перед законом. Крім того, правова база має передбачати і спрощувати доступ до інформації для громадськості та демократичних інститутів.
Міністерство оборони
Займаючись насамперед оборонною політикою, міністерства оборони мають виконувати ряд функцій для прозорої та підзвітної реалізації політики безпеки. Враховуючи затратний характер закупівель для оборони, міністерства оборони мають бути здатні закуповувати послуги прозоро, без будь-якого втручання зацікавлених осіб. Загалом оборона вимагає жорсткої системи внутрішнього управління, щоб забезпечити ефективне надання послуг, уникнути корупції та марнотратства обмежених фінансових і людських ресурсів.
Управління кадрами
Прозоре й ефективне управління кадрами є надійним засобом підвищення професіоналізму персоналу сектору безпеки, цивільного керівництва та цивільного персоналу. Заохочення ефективного управління кадрами міністерств оборони та відповідних відомств включає розробку прозорої політики грошової винагороди, підвищення та професійного розвитку; створення повних баз даних для управління кадрами; розробку систем найму та оцінки роботи на основі заслуг; та розробку ефективної системи оплати.[1] Слід намагатися збільшити залучення жінок до сфери безпеки, а також спростити їхнє утримання і просування.
Управління фінансовими ресурсами
Управління фінансовими ресурсами грунтується на припущенні, що оборона підлягає тим самим принципам урядування державним сектором, що й інші сектори. Бюджетна політика має бути прозорою, щоб забезпечувати досяжність і сумісність з іншими пріоритетами та стратегіями уряду. Управління фінансовими ресурсами має спиратись на розробку прозорих і підзвітних систем закупівель; розробку ефективних систем аудиту; і вдосконалення фінансового планування та управління не лише в міністерствах, а й у керівних органах самих інститутів сфери безпеки.[2]
Боротьба з корупцією та розбудова доброчесності
Ключовим питанням, спільним для підходів до управління кадрами і фінансовими ресурсами, є потреба у міцній базі боротьби з корупцією. Проблеми з прозорістю та корупцією в оборонній сфері часто вражають не лише перехідні країни, а й усталені демократії. Розробка програм розбудови доброчесності забезпечує наявність комплексу кращих практик і заходів боротьби з корупцією. [3]
Організаційне та програмне управління
В міністерстві оборони адміністративне та програмне управління зміцнює підзвітність і заохочує дотримання професійних правил і норм. Ефективне організаційне управління на рівні адміністративних підрозділів, управлінь і міністерств слід заохочувати політикою і циклами планування, що відображають національні пріоритети і наявні ресурси; розробкою механізмів протидії зловживанню владою; впровадженням механізмів і дисциплінарних заходів боротьби з корупцією. Слід створювати і застосовувати механізми внутрішньої підзвітності.
Правила та процедури
Міністерства оборони мають забезпечувати, щоб кожен елемент війська мав комплекс чітких і реалістичних правил і процедур, що регламентують поведінку персоналу. Хоча весь персонал органів безпеки підлягає юрисдикції кримінальних і цивільних судів, внутрішні правила дозволяють керівництву забезпечувати дотримання внутрішньої дисципліни у зв’язку з проступками чи недотриманням внутрішніх правил (згідно військового права).
Кодекси поведінки
Міністерства оборони мають забезпечити дотримання всіма компонентами військової організації кодексів поведінки, запроваджених на національному та міжнародному рівнях. Різні кодекси поведінки впливають на діяльність інститутів сфери безпеки, охоплюючи такі питання, як доброчесність і боротьба з корупцією; кодекси етики для персоналу правоохоронних і розвідувальних органів. Хоча кодекси поведінки не замінюють виконання правил, процедур, цивільного і кримінального права, вони можуть сприяти підвищенню прозорості та підзвітності, а також глибшому розумінню та відчуттю зобов’язань і обов’язків професіонала сфери безпеки. Тому вони також мають бути ясними і зрозумілими для громадськості.
Міністерство фінансів
З метою виділення достатніх коштів на громадську безпеку, міністерства фінансів можуть позитивно впливати на забезпечення громадської безпеки, організуючи ефективне розпорядження коштами, виділеними органам безпеки.
Коли уряди та демократичні інститути визначили статті бюджету для органів безпеки, міністерства фінансів можуть задіяти системи розпорядження коштами і боротьби з корупцією для забезпечення прозорого й ефективного використання обмежених фінансових ресурсів.
Міністерства фінансів можуть мати й обов’язки, пов’язані з безпекою: митниці часто входять до складу прикордонних служб і надають правоохоронні послуги.
Міністерство внутрішніх справ
Міністерства внутрішніх справ відповідальні за широкий спектр правоохоронних служб, від муніципальної поліції до слідчих, прикордонних і пенітенціарних. Керівництво такими великими міністерствами стикається з різними викликами. Міністерства внутрішніх справ повинні також узгоджувати діяльність своїх служб безпеки з вимогами системи кримінальної юстиції.
Внутрішнє керівництво правоохоронними органами
Усі правоохоронні органи потребують жорсткої системи внутрішнього управління, щоб забезпечити ефективне надання послуг, уникнути корупції та марнотратства обмежених фінансових і людських ресурсів.
Управління кадрами
Прозоре й ефективне управління кадрами є надійним засобом підвищення професіоналізму правоохоронців, включаючи цивільне керівництво та цивільний персонал. Заохочення ефективного управління кадрами міністерства та його управлінь включає розробку прозорої політики грошової винагороди, підвищення та професійного розвитку; створення повних баз даних для управління кадрами; розробку систем найму та оцінки роботи на основі заслуг; та розробку ефективної системи оплати. Слід намагатися збільшити залучення жінок до сфери безпеки, а також спростити їхнє утримання і просування.
Управління фінансовими ресурсами
Управління фінансовими ресурсами грунтується на припущенні, що правоохоронний сектор підлягає тим самим принципам урядування державним сектором, що й інші сектори. Бюджетна політика має бути прозорою, щоб забезпечувати досяжність і сумісність з іншими пріоритетами та стратегіями уряду. Управління фінансовими ресурсами має спиратись на розробку прозорих і підзвітних систем закупівель; розробку ефективних систем аудиту; і вдосконалення фінансового планування та управління не лише в міністерствах, а й у керівних органах самих інститутів сфери безпеки..
Боротьба з корупцією і розбудова доброчесності
Ключовим питанням, спільним для підходів до управління кадрами і фінансовими ресурсами, є потреба у міцній базі боротьби з корупцією. Проблеми з прозорістю та корупцією в правоохоронній сфері часто вражають не лише перехідні країни, а й усталені демократії. Розробка програм розбудови доброчесності забезпечує комплекс кращих практик і заходів боротьби з корупцією. [4]
Організаційне та програмне управління
В міністерстві внутрішніх справ адміністративне та програмне управління зміцнює підзвітність і заохочує дотримання професійних правил і норм. Ефективне організаційне управління на рівні адміністративних підрозділів, управлінь і міністерств слід заохочувати політикою і циклами планування, що відображають національні пріоритети і наявні ресурси; розробкою механізмів протидії зловживанню владою; впровадженням механізмів і дисциплінарних заходів боротьби з корупцією. Слід створювати і застосовувати механізми внутрішньої підзвітності.
Правила та процедури
Міністерства внутрішніх справ мають забезпечувати, щоб кожне правоохоронне відомство мало комплекс чітких і реалістичних правил і процедур, що регламентують поведінку персоналу. Хоча весь персонал органів безпеки підлягає юрисдикції кримінальних і цивільних судів, внутрішні правила дозволяють керівництву забезпечувати дотримання внутрішньої дисципліни з зв’язку з проступками чи недотриманням внутрішніх правил.
Кодекси поведінки
Міністерства внутрішніх справ мають забезпечити дотримання всіма правоохоронними органами кодексів поведінки, запроваджених на національному та міжнародному рівнях. Різні кодекси поведінки впливають на діяльність інститутів сфери безпеки, охоплюючи такі питання, як доброчесність і боротьба з корупцією; кодекси етики для персоналу правоохоронних і розвідувальних органів. Хоча кодекси поведінки не замінюють виконання правил, процедур, цивільного і кримінального права, вони можуть сприяти підвищенню прозорості та підзвітності, а також глибшому розумінню та відчуттю зобов’язань і обов’язків професіонала сфери безпеки. Кодекси поведінки мають бути ясними і зрозумілими для громадськості.
Міністерство закордонних справ
Міністерства закордонних справ можуть позитивно впливати на проведення прозорої та підзвітної політики безпеки різними шляхами.
У перехідних і післяперехідних країнах міністерство часто займається координацією діяльності міжнародних донорів і міжнародних організацій при виконанні програм розвитку й технічної допомоги. У цьому контексті міністерство може відігравати важливу роль, забезпечуючи координацію пакетів допомоги у проведенні реформ, для уникнення дублювання, розвивати можливості демократичних інститутів, а також урядових органів і відомств сфери безпеки.
Джерела
Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв, Оборонний менеджмент: Ознайомлення, (Женева-Київ, 2011)
Mark Pyman, Anne-Christine Wegener, Building Integrity and Reducing Corruption in Defence and Security: 20 Practical Reforms, (Transparency International DSP: 2011).
OSCE, Police Reform within the Framework of Criminal Justice Reform, OSCE TNT/SPMU/Publication Series Vol 11, 2013.
OSCE, The Role of Capacity Building in Police Reform, 2006.
Pierre Aepli (ed.), Toolkit on Police Integrity, DCAF, 2012.
Тодор Тагарєв (ред.), Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі, (Женева-Київ, 2010)
UNODC, Handbook on Police Accountability, Oversight and Integrity, UNODC, 2011.
Валерій Ратчев, Оцивільнення оборонного відомства: функціональний підхід до побудови сучасної оборонної організації, 2011.
[1] See Pierre Aepli (ed.), Toolkit on Police Integrity, DCAF, 2012.
[2] Hari Bucur-Marcu, Philipp Fluri, Todor Tagarev, Defence Management: An Introduction, (Sofia: Procon, 2009)
[3] See, for example, UNDP and World Bank, Security Sector Expenditure Review Sourcebook, (forthcoming 2017).
[4] See Todor Tagarev (ed.), Building Integrity and Reducing Corruption in Defence, (Sofia: Procon, 2010) and Mark Pyman, Anne-Christine Wegener, Building Integrity and Reducing Corruption in Defence and Security: 20 Practical Reforms, (Transparency International DSP: 2011)
