Закупівлі – складова частина процесу придбання. Закупівлі означають етап, на якому уряди закуповують товари та послуги у зовнішніх постачальників. Закупівлі – це технічний процес визначення вимог і наступної закупівлі відповідних послуг та обладнання.[1]
Що таке закупівлі?
Закупівлі є частиною процесу отримання нових можливостей оборони та безпеки й процесу підтримання існуючих можливостей.[2] Якщо йдеться про обладнання, то це включає майно, призначене лише для військового використання, зокрема, системи озброєнь і боєприпаси, а також товари загального характеру, наприклад, продукти харчування чи інші припаси. Послуги охоплюють усі задачі, які виконують у війську, включаючи тилове забезпечення, яке зараз замовляють у зовнішніх постачальників.[3]
Чому це важливо?
Закупівля, як один з останніх етапів процесу придбання, включає акт обміну фінансових коштів на обладнання та послуги, що зазвичай передбачає операції з великими грошовими сумами. На цьому етапі процесу ще важливіше, щоб ці задачі виконувались доброчесно, щоб кінцевий результат відповідав цілям проекту, і обмежені державні кошти витрачались раціонально. На організаційному, процедурному та індивідуальному етапах закупівлі й придбання слід застосовувати заходи розбудови доброчесності. Крім того, треба контролювати й відстежувати весь процес придбання, що має завершуватись оцінкою результату.
Як це працює?
Закупівлі для оборони та безпеки подібні будь-якому іншому виду оборонних закупівель: оцінюють потреби, надають конкуруючі пропозиції, оцінюють варіанти та обирають постачальника.[4] Однак деякі аспекти оборонних закупівель досить унікальні. Наприклад, як зазначає Том Мак-Ґаффоґ (Tom McGuffog), про справжній успіх оборонних закупівель може свідчити те, що найдорожчу техніку не довелося застосовувати у війні, наприклад, ядерну зброю. Крім того, розробка та надходження у війська військової техніки часто займає багато часу, а потім її десятиріччями треба пристосовувати до нових умов безпеки.[5] Тому потрібне довгострокове планування, враховуючи витрати протягом усього терміну експлуатації, включаючи розробку, випробування, виробництво й технічне обслуговування. Навіть у цьому випадку буває важко передбачити вартість та успіх проекту. Нові системи озброєнь часто потребують нових технологій, що передбачає високий рівень інвестицій, а з ростом витрат залишається менше простору для вирішення довгострокових проблем.[6]
Оборонні закупівлі та планування загалом ускладнює потреба збалансувати секретність у технічних та оперативних питаннях з прозорістю, необхідною для ефективного нагляду й підзвітності. Крім того, слід враховувати міжнародну ситуацію, закони та правила контролю озброєнь, оскільки рішення, що стосуються систем зброї, можуть спричинити серйозну стурбованість інших держав. [7]
Щоб уникнути корупції при закупівлі, варто поставити, зокрема, такі питання:[8]
- Чи ґрунтуються операційні вимоги на реальних операційних потребах?
- Чи точні та об’єктивні технічні вимоги?
- Чи виправдана така кількість закуплених товарів реальними потребами?
- Чи виправдані незаплановані закупівлі терміновими потребами?
- Чи виправдана закупівля з одного джерела?
- Чи точні та об’єктивні критерії оцінки?
- Чи уникнуто конфліктів інтересів?
- Чи проведено належні перевірки якості?
- Чи точно складено контракт і чи забезпечує він права МО?
- Чи правильно виконується контракт і чи виправдані будь-які зміни?[9]
Щоб гарантувати прозорість закупівлі, необхідні: [10]
- Відкриті та зрозумілі програмні документи з чіткими, узгодженими і зрозумілими вказівками.
- Завчасне повідомлення потенційних постачальників про заплановані придбання та очікувані вимоги.
- Відкритий і конкурентний процес подачі заявок.
- Бажано орієнтуватись на витрати протягом усього терміну експлуатації, тобто повну вартість проекту, а не лише вартість першої закупівлі.[11]
- Необхідна ретельна оцінка ризику і прозоре управління ризиками.
Основою зміцнення доброчесності при закупівлі є міжнародний стандарт ISO 15288.[12] Закупівлі мають ґрунтуватись на процедурах об’єктивності, неупередженості, прозорості, ефективності та відкритій конкуренції.
Хто бере участь у процесі?
Збройні сили, консультуючись з МО, оцінюють свої можливостей і потреби закупівлі; збройні сили також допомагають виконавчій владі з бюджетними пропозиціями і напряму займаються закупівлею дрібного майна та послуг.
Міністерство оборони з допомогою військових та інших виконавчих органів готує бюджетні пропозиції та пропозиції закупівель, веде переговори з національними та іноземними учасниками, при потребі надає ліцензії на виробництво зброї, організує тендерні процедури і видає річні звіти. Ці задачі зазвичай вимагають наявності спеціального підрозділу, що займається закупівлями.
Національна військова промисловість бере участь у закупівлях, виробляючи військову техніку та обладнання для сил безпеки. Академічні й науково-дослідні інститути долучаються, розробляючи нові технології. Громадянське суспільство та ЗМІ контролюють, відстежують та наглядають за закупівлями. Інформатори та механізми захисту інформаторів забезпечують приборкання корупції. Іноземні постачальники беруть участь, надаючи товари та послуги, яких не можуть забезпечити національні постачальники. Міжнародні організації, союзи та інші двосторонні й багатосторонні структури беруть участь, встановлюючи стандарти, норми та правила для своїх учасників в силу членства та застосовуючи інші механізми.
Джерела
Centre for Integrity in the Defence Sector (2015) Guides to Good Governance. Professionalism and integrity in the public service.
Centre for Integrity in the Defence Sector. Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles. Парламентський довідник: Виховання доброчесності та зменшення корупції в оборонному секторі.
DCAF (2015) Parliamentary Brief: Building Integrity in Defence.
DCAF (2008) National Security Policy, Backgrounder. Див. нову серію тут.
DCAF (2006) Parliament’s Role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder. Див. нову серію тут.
DCAF (2006) Parliament’s Role in Defence Procurement. Backgrounder. Див. нову серію тут.
Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв (ред.) Оборонний менеджмент: Ознайомлення. Серія «Менеджмент безпеки та оборони» No. 1. DCAF (2009).
ISO/IEC/IEEE 15288:2015. Доступно тут.
McGuffog Tom (2011), “Improving value and certainty in defence procurement”, Public Money & Management, 31:6, 427-432
McConville Teri, Holmes Richard (eds.), Defence Management in Uncertain Times. Cranfield Defence Management Series Number 3. Routledge 2011.
NATO-DCAF, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
OECD (2002) Best Practices for Budget Transparency.
Transparency International (2010), Policy Position 01: Whistleblowing: an effective tool in the fight against corruption.
Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security. 20 Practical Reforms.
Tysseland E. Bernt, “Life cycle cost based procurement decisions. A case study of Norwegian Defence Procurement projects” International Journal of Project Management, 26, 2008. 366-375.
US Naval War College, Commander Raymond E Sullivan Jr., (ed) Resource Allocation: The formal process. July 2002.
[1] Anthony Lawrence in Hari Bucur-Marcu, Philipp Fluri, Todor Tagarev (eds.) Defence Management: An Introduction. Security and Defence Management Series No1. DCAF (2009)
[2] “Defence Procurement” in NATO-DCAF, (2010). Building Integrity and Reducing Corruption in Defence. A Compendium of Best Practices. p 72.
[3] DCAF (2006) Parliament’s Role in Defence Procurement. Backgrounder. See new series here.
[4] DCAF Backgrounder, Parliament’s Role in defence procurement. 2006. See new series here.
[5] McGuffog Tom (2011), “Improving value and certainty in defence procurement”, Public Money & Management, 31:6, 427-432. Available here.
[6] DCAF (2006) Parliament’s Role in Defence Procurement. Backgrounder. See new series here.
[7] Ibid.
[8] For more questions see: Centre for Integrity in the Defence Sector, Criteria for Good Governance in the Defence Sector. International standards and principles, 2015, p. 41.
[9] “Defence Procurement” in NATO-DCAF, (2010). Building Integrity and Reducing Corruption in Defence. A Compendium of Best Practices. p75.
[10] Ibid. p 76-77.
[11] Tysseland E. Bernt, “Life cycle cost based procurement decisions. A case study of Norwegian Defence Procurement projects” International Journal of Project Management, 26, 2008. 366-375.
[12] The revised version (2015) is available here.
