Придбання – це процес використання обладнання та послуг, отриманих від сторонніх організацій, для будівництва ефективної оборони та безпеки.Придбання – широке поняття, що охоплює весь цикл постачання для оборони та безпеки, від стратегічної оцінки вимог і доступних рішень, укладання контрактів, закупівлі, оплати аж до оцінки результатів і вдосконалення процесу придбання.[1]
Що таке здійснення придбань?
Коледж ВМС США визначає придбання як задачу отримання якісних продуктів, що задовольняють потреби користувача, відчутно покращуючи виконання завдань та операційну підтримку, своєчасно, за справедливу й обґрунтовану ціну.[2]
Загалом здійснення придбань – це процес отримання нових чи збільшення вже існуючих можливостей оборони та безпеки, особливо коли цей процес передбачає впровадження нових технологій. Придбання здійснюють у постачальників з військової промисловості, в яких закуповують потрібне обладнання та послуги на підставі контрактів та угод. Обладнанням може бути зброя або інше військове чи не військове майно, таке, як офісне обладнання чи інфраструктура оборони та безпеки. Послуги – це нематеріальні речі, такі, як консультації, тилове забезпечення, освіта й навчання. Придбання охоплює весь цикл, від визначення потреб безпеки та оборони до утилізації, тобто включає визначення потрібного обладнання та послуг, їх закупівлю, забезпечення підтримки протягом терміну використання і зрештою їх утилізацію.[3]
Чому це важливо?
Рішення щодо військового обладнання та послуг пов’язані з використанням значних коштів платників податків і додатковими вимогами до якості. Вони також вимагають стратегічного бачення життєвого циклу та використання закуплених товарів і послуг в нестабільних умовах безпеки. В сучасній війні важливе значення має фактор технічного прогресу. За таких умов підтримання сучасних можливостей оборони та безпеки стає все більш складним і затратним. Рішення, яке обладнання придбати, скільки воно служитиме, коли воно вважатиметься технічно застарілим, як підтримувати майно в оптимальному стані, за яку ціну, і чи дасть майно потрібний результат – всі ці фактори слід враховувати під час придбання. Ті ж принципи стосуються придбання послуг. Загалом потреба ефективного використання обмежених коштів визначає процес, що має зрештою призвести до створення потрібних оборонних можливостей.
Придбання – важлива сфера зусиль з розбудови доброчесності й заходів боротьби з корупцією. Щоб забезпечити добре врядування в секторі безпеки, важливо, щоб зовнішні підрядники сектору безпеки дотримувались тих самих принципів, і весь процес був прозорим і підзвітним.
Як це працює?
Придбання можна розбити на три основні сфери діяльності:
- Рішення, що треба придбати
- Як це придбати
- Власне процес придбання[4]
Рішення, що треба придбати – це, мабуть, найважливіший елемент процесу. Щоб скласти зважену й повноцінну програму оборони та безпеки, слід ретельно проаналізувати вимоги оборони та безпеки і відповідно визначити пріоритети проектів придбання. Основою для цього слугують політичні документи. Але вказівки в цих документах часто надто загальні. Тому для процесу планування потрібен додатковий аналіз, щоб знайти найкращі шляхи узгодити мінливі вимоги безпеки та оптимальні оборонні можливості в рамках бюджету оборони та безпеки. Планування оборони та безпеки на основі можливостей є добрим підходом для визначення, які послуги та обладнання потрібні для забезпечення бажаних можливостей. Опис бажаних можливостей полегшує рішення, які продути чи послуги треба придбати. Планувальники оборони та безпеки мають враховувати такі фактори, що впливають на можливості:
- Можливі зміни політики оборони та безпеки
- Зміни загроз і стану безпеки
- Технічний розвиток і модернізація
- Зміни доктрини[5]
Рішення, як придбати обладнання та послуги, зазвичай приймають на основі розробки стратегії придбання – формального документа, де зазначають і обґрунтовують прийняті рішення. Одне з завдань стратегії придбання – розглянути декілька можливих варіантів придбання і обґрунтувати обраний шлях. Стратегія придбання також слугує довідковим документом упродовж проекту. Крім того, документ використовують для нагляду та контролю. Тому стратегії придбання слід вважати робочими документами, які підлягають постійній оцінці й удосконаленню.
Деякі питання, які слід розглянути на цьому етапі:
- Чи треба закуповувати нове обладнання?
- Чи є обладнання/послуга в наявності, чи їх треба розробляти?
- Який обсяг придбань?
- Чи є потрібне обладнання та/або послуги більше ніж в одного постачальника?
- Чи зацікавлені інші держави в подібному проекті придбання?
- Чи необхідно отримати можливості одномоментно?
- Якою буде структура проекту?
- Хто керуватиме проектом?
- Як платити постачальнику?
- Як буде організовано технічне обслуговування обладнання?
- Якими є ризики даного проекту, як вони будуть вирішені?
- Чи обрано постачальника обладнання/послуг на основі чесної та прозорої конкуренції?[6]
Акт придбання обладнання або послуг, технічне обслуговування та утилізація обладнання – тривалий і складний процес, який можна розбити на декілька етапів. Ці етапи становлять цикл під назвою «цикл придбання». Цикли придбання забезпечують структуру для керівництва процесом придбання від задуму проекту до остаточної утилізації обладнання чи завершення послуг за проектом. Таким чином, цикл становить структуру керівництва. Кожен проект матиме свій власний цикл придбання, що складається з невеличких етапів, упродовж усього терміну проекту і забезпечує гнучкість вирішення нових задач та пристосування до нових обставин.[7]
Хто бере участь у процесі?
Придбання потребує різних спеціальностей і навичок. Є чотири широкі категорії задіяних сторін: керівники та планувальники, фахівці з придбання, відповідальні за нагляд, і сторонні організації. Керівники та планувальники вирішують, яке обладнання та послуги потрібні для забезпечення потреб оборони та безпеки. На цьому етапі долучаються різні учасники, у т.ч. представники збройних сил і служб безпеки, які надають технічну інформацію. Цей етап планування заслуговує ретельної уваги, бо це чудовий момент для заходів розбудови доброчесності. Фахівці з придбання зазвичай відповідають за основну частину проекту придбання: визначення детальних вимог, укладання угод з постачальниками, забезпечення поставки потрібного обладнання чи послуг, організацію підтримки вподовж терміну експлуатації і забезпечення остаточної утилізації. Посадовці сектору безпеки наглядають і контролюють проекти придбання. Крім того, на рівні програми потрібен незалежний нагляд за всім процесом. Нарешті, сторонні організації – це ті, хто має змогу постачати послуги та обладнання сектору безпеки. [8]
Джерела
Centre for Integrity in the Defence Sector. Criteria for Good Governance in the Defence Sector. International Standards and Principles (2015)
DCAF (2008) National Security Policy, Backgrounder. Див. нову серію тут.
DCAF (2006) Parliament’s Role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder. Див. нову серію тут.
DCAF (2006) Parliament’s Role in Defence Procurement. Backgrounder. Див. нову серію тут.
Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв (ред.) Оборонний менеджмент: ознайомлення. Серія «Менеджмент безпеки та оборони» No. 1. DCAF (2009).
McConville Teri, Holmes Richard (eds.), Defence Management in Uncertain Times. Cranfield Defence Management Series Number 3. Routledge 2011.
McGuffog Tom (2011), “Improving value and certainty in defence procurement”, Public Money & Management, 31:6, 427-432
NATO-DCAF, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
OECD (2002) Best Practices for Budget Transparency.
Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security. 20 Practical Reforms.
Tysseland E. Bernt, “Life cycle cost based procurement decisions. A case study of Norwegian Defence Procurement Projects” International Journal of Project Management, 26, 2008. 366-375.
United Nations SSR Task Force, Security Sector Reform Integrated Technical Guidance Notes. 2012.
US Naval War College, Commander Raymond E Sullivan Jr., (ed) Resource Allocation: The formal process. July 2002.
[1] “Acquisition Management”, Anthony Lawrence in Hari Bucur-Marcu, Philipp Fluri, Todor Tagarev (eds.) Defence Management: An Introduction. Security and Defence Management Series No1. DCAF (2009) p 155.
[2] Source: DoD directive, cited in: US Naval War College, Commander Raymond E Sullivan Jr., (ed) Resource Allocation: The Formal Process. July 2002. p 51.
[3] “Acquisition Management”, Anthony Lawrence in Hari Bucur-Marcu, Philipp Fluri, Todor Tagarev (eds.) Defence Management: An Introduction. Security and Defence Management Series No. 1. DCAF (2009) p 156.
[4] Anthony Lawrence, “Acquisition Management”, in Hari Bucur-Marcu, Philipp Fluri, Todor Tagarev (eds.) Defence Management: An Introduction. p 156.
[5] Ibid p. 156-175.
[6] Ibid.
[7] Ibid p. 177-181.
[8] Ibid p. 157-159.
