Однозначного визначення міжнародної організації немає. Ширше визначення зазвичай включає міжнародні урядові організації та міжнародні неурядові організації (НУО).Словник статистичних термінів ОЕСР визначає міжнародні організації як “органи, створені формальними політичними угодами учасників, що мають статус міжнародних договорів; їхнє існування визнається правом країн-учасниць; вони не розглядаються як резиденти країн, у яких вони розташовані”.

Міжнародні організації відіграють важливу роль у керівництві та реформування сфери безпеки. Вони надають інформацію та консультації; підвищують поінформованість з питань безпеки; фінансують навчання, програми та проекти з багатьох важливих питань, таких, як технічні навички, керівництво сектором безпеки, нагляд, розбудова доброчесності. Міжнародні організації також відіграють провідну роль у процесі нормотворчості, забезпеченні підзвітності та верховенства права. Крім того, вони забезпечують канал зв’язку між урядами та суспільством, а також між різними країнами, іншими міжнародними органами та діячами, що займаються керівництвом та реформуванням сфери безпеки.

Участь міжнародних організацій у реформуванні сфери безпеки почала рости у 1990-х рр., коли вони зрозуміли, що заходи розвитку, особливо під час і після конфліктів, не можуть бути успішними в умовах загроз. Керівництво сферою безпеки стали розглядати як важливий елемент організації, врядування і проектів реконструкції. Крім того, демократичний нагляд за сферою безпеки став важливою умовою партнерських відносин і членства в таких організаціях, як ЄС, НАТО і Рада Європи.

Відтоді участь міжнародних організацій у процесах реформування сфери безпеки перетворилась на лавину заходів і проектів, що перетинаються між собою. Це особливо стосується країн під час та після конфліктів, де різні організації змагаються за донорів і ресурси. Недавнє графічне дослідження, проведене  Академією Фольке Бернадотта, ілюструє цю дилему в Україні.[1] Український приклад веде до важливого висновку про те, що співпраця та координація міжнародних організацій та інших діячів, зайнятих реформуванням сфери безпеки, абсолютно важливі для успіху програм демократичного врядування і, зрештою, впровадження ефективного демократичного урядування сферою безпеки.

 

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Організація Об’єднаних Націй, заснована як міжнародна організація у 1945 році, зараз об’єднує 193 країни-учасниці. Завдання та діяльність Організації Об’єднаних Націй регламентуються цілями та принципами, викладеними у її Статуті.[2] Головними органами ООН є Генеральна асамблея, Рада безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат ООН. Система ООН складається з власне ООН і багатьох пов’язаних з нею програм, фондів і спеціалізованих агентств, кожне з яких має власне членство, керівництво і бюджет. Програми та фонди фінансуються за рахунок добровільних внесків. Спеціалізовані агентства – це незалежні міжнародні організації, що фінансуються за рахунок добровільних і фіксованих внесків.

Головна місія Організації Об’єднаних Націй – підтримання міжнародного миру та безпеки. ООН робить це шляхом попередження конфліктів; допомоги сторонам конфлікту досягти миру; миротворчої діяльності; та створення умов для збереження і зміцнення миру. ООН також заохочує сталий розвиток, захищає права людини і працює для розвитку та дотримання міжнародного права. Крім того, Організація також координує операції з гуманітарної допомоги.

Що робить ООН для реформування сфери безпеки?

ООН традиційно бере участь у заходах в галузі як безпеки, так і розвитку, але лише останнім часом між ними намагаються побудувати ефективні зв’язки. В галузі розвитку основним діячем є Програма розвитку ООН (ПР ООН), яка має програми реформування сфери безпеки в країнах, що розвиваються, та перехідних країнах, з таких питань, як попередження криз та відновлення, демократичне врядування і зменшення бідності. В галузі безпеки основним діячем є Департамент миротворчих операцій ООН (ДМО ООН), який очолює операції зі встановлення та підтримання миру. ДМО ООН діє в країнах лише під час або після конфліктів, тоді як ПР ООН довгий час працює в багатьох країнах. Її програми можуть виконуватись як до, так і після конфлікту.

В рамках ПР ООН Управління органів верховенства права, юстиції та безпеки, що входить до складу Бюро попередження криз та відновлення, та Група доступу до правосуддя та верховенства права, що входить до складу Групи демократичного врядування, співпрацюють для забезпечення комплексного підходу «одного ПР ООН» до реформування сфери безпеки.[3]

ДМО ООН визначає свою діяльність з реформування сфери безпеки як задачу забезпечення розвитку дієвих, ефективних, доступних і підзвітних інститутів безпеки. Підрозділ реформування сфери безпеки в ДМО є мозковим і технічним центром реформування сфери безпеки для системи ООН, а також національних і міжнародних партнерів. Конкретно Підрозділ реформування сфери безпеки підтримує роботу все більшого числа польових місій, що допомагають реформуванню сфери безпеки в країнах і регіонах, насамперед на рівні реформування сектору безпеки в цілому.

Підрозділ реформування сфери безпеки також забезпечує секретаріат Спеціальної міжвідомчої групи з реформування сфери безпеки, де співголовують ДМО та ПР ООН. Ця загальна Спеціальна група намагається просувати узгоджений комплексний підхід до реформування сфери безпеки з метою зміцнення здатності Організації Об’єднаних Націй надавати більш дієву та ефективну підтримку національним заходам з реформування сфери безпеки.[4]

Коли в 2007р. буда створена Спеціальна міжвідомча група ООН з реформування сфери безпеки (United Nation’s Inter-Agency Task Force on Security Sector Reform, IASSRTF), вона складалась із семи органів ООН: Департамент політичних справ, Департамент миротворчих операцій, Управління Верховного комісара з прав людини, Бюро з підтримки побудови миру, Програма розвитку ООН, Жіночий фонд розвитку (зараз входить до «ООН-жінки») та Управління ООН з наркотиків та злочинності. Зараз IASSRTF має вже 14 членів, серед яких сім нових: Управління ООН з питань роззброєння; Бюро ООН з обслуговування проектів, Бюро Спеціального радника з питань Африки, Бюро Спеціального представника з питань сексуального насильства в умовах конфлікту, Дитячий фонд ООН, Інститут підготовки та досліджень ООН; і Фонд народонаселення ООН.[5]

Діяльність ООН з реформування сфери безпеки зосереджується на підтримці владі країн у:

  • сприянні національному діалогу з реформування сфери безпеки
  • розробці національної політики, стратегії та планів безпеки
  • зміцненні можливостей з нагляду, керівництва та координації
  • формуванні законодавства про сферу безпеки
  • мобілізації ресурсів на проекти з реформування сфери безпеки
  • координації міжнародної підтримки для реформування сфери безпеки
  • освіті, навчанні та організаційному будівництві
  • відстеженні та оцінці програм і результатів
  • реформуванні сектору оборони

Основні документи:

 

  • ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Згідно свого офіційного веб-порталу, Європейський Союз (ЄС) – це економічне і політичне товариство 28 європейських країн.[6] Мета цієї організації, створеної після 2-ї світової війни – сприяння економічній співпраці, а значить, уникнення конфліктів. Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) було засноване у 1958р. Спочатку воно налічувало шість країн: Бельгію, Німеччину, Францію, Італію, Люксембург і Нідерланди. Щоб відобразити еволюцію з чисто економічного союзу у політичний, ЄЕС у 1993р. перебрало нинішню назву – Європейський Союз (ЄС). ЄС грунтується на верховенстві права. Людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права і дотримання прав людини є фундаментальними цінностями ЄС. Основоположний документ ЄС – Лісабонський договір 2009.[7]

Що робить ЄС для реформування сфери безпеки?

ЄС від самого початку долучився до реформування сфери безпеки в різних аспектах, включаючи поліцейські та військові операції, зміцнення верховенства права, судової і пенітенціарної систем. Спочатку ці заходи здійснювались без спеціальної політики реформування сфери безпеки. У 2003 році ЄС схвалив свою першу Стратегію європейської безпеки.[8] У 2005 році Європейська Рада схвалила Концепцію підтримки реформування сфери безпеки в рамках Європейської політики безпеки та оборони.[9] У 2006 році Єврокомісія схвалила Концепцію підтримки реформування сфери безпеки Європейським Співтовариством.[10] Ці документи Визначили концептуальний підхід ЄС до реформ у сфері безпеки. У 2016р. Європейська комісія оприлюднила Повідомлення для Європейського парламенту та Ради – Елементи стратегічних засад реформування сфери безпеки в ЄС.[11]

Європейський Союз здійснює заходи з реформування сфери безпеки на трьох взаємопов’язаних рівнях: рівні громад, рівні країн-учасниць і спільно з міжнародними організаціями. На рівні громад ці заходи здійснює переважно Рада та Комісія. Заходи Комісії виключно цивільні, тоді як Рада здійснює цивільні, військові та змішані заходи. На рівні країн-учасниць країни ЄС впливають на проблематику та політику ЄС з реформування сфери безпеки і самостійно здійснюють заходи в третіх країнах. ЄС як організація бере активну участь у заходах реформування сфери безпеки, розроблених міжнародними організаціями. Крім того, країни-учасниці в силу свого членства і за власною ініціативою беруть участь у численних ініціативах з реформування сфери безпеки, що здійснюються спільно з міжнародними організаціями. Як наслідок, багато проектів, заходів та спільних дій з реформування сфери безпеки, в яких бере участь, фінансує або організує ЄС або задіяні країни-члени ЄС, перетинаються.

ЄС відіграє важливу роль у зусиллях ОБСЄ, ОЕСР, ООН, НАТО і Ради Європи (РЄ) з розробки норм і кращих практик демократичного урядування сектором безпеки. Показовим прикладом цих зусиль є схвалення Кодексу поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки у 1994 році.

 

  • РАДА ЄВРОПИ

Рада Європи (РЄ) міжнародна організація із штаб-квартирою у Страсбурзі. РЄ об’єднує 47 європейських країн і була створена у 1949 році для підтримки демократії та захисту прав людини і верховенства права у Європі.[12]

Від початку РЄ переважно займалась правами людини, верховенством права, підзвітністю урядів та іншими питаннями врядування. Ці теми поступово еволюціонували в напрямку демократичного урядування безпекою, оскільки всі вони внутрішньо стосуються безпеки та підзвітності. Зміни в міжнародній ситуації, що відбулись у 1990-х рр., теж сприяли повороту до тем сфери безпеки.

Що робить РЄ для реформування сфери безпеки?

Діяльність РЄ з урядування безпекою охоплює різні питання, в т.ч. розбудову спроможностей, слідчі та судові процедури, а також дорадчі та навчальні задачі. Завдяки програмам підготовки до членства в ЄС РЄ зміцнює можливості країн-претендентів в аспекті підзвітності, прав людини та верховенства права. РЄ розслідує такі проблеми, як таємні затримання. Вона також надає політичні консультації та організує навчальні заходи для персоналу сфери безпеки. Важливою сферою дій РЄ є встановлення стандартів сфери безпеки. Крім того, РЄ забезпечує підзвітність діяльності сектору безпеки країн-учасниць і виконує важливу юридичну функцію, коли йдеться про порушення прав людини.

Основні документи РЄ з реформування сфери безпеки:

 

  • ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ (ЄСПЛ)

Рада Європи визначає Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) як міжнародний суд, створений у 1959 році, який розглядає заяви фізичних осіб або держав про порушення громадянських і політичних прав, викладених у Європейській конвенції про права людини.[13]

Європейська конвенція про права людини – це міжнародний договір, у якому країни-учасниці Ради Європи зобов’язались забезпечити фундаментальні громадянські та політичні права не лише власних громадян, а всіх, хто перебуває в їхній юрисдикції. Конвенція, підписана в Римі 4 листопада 1950 року, набула чинності у 1953 році.[14]

Згідно зі спрощеною версією Конвенції та протоколами до неї, підготовленими ЄСПЛ, Конвенція про права людини Європейського Союзу підтверджує наступні права, викладені в Загальній декларації прав людини:[15]

Стаття 1 ‐ Зобов’язання поважати права людини

Стаття 2 ‐ Право на життя

Стаття 3 ‐ Заборона катувань

Стаття 4 ‐ Заборона рабства та примусової праці

Стаття 5 ‐ Право на свободу та безпеку

Стаття 6 ‐ Право на справедливий суд

Стаття 7 ‐ Заборона покарання без закону

Стаття 8 ‐ Право на повагу до приватного та сімейного життя

Стаття 9 ‐ Свобода думки, совісті та релігії

Стаття 10 ‐ Свобода волевиявлення

Стаття 11 ‐ Свобода зборів та об’єднання

Стаття 12 ‐ Право на одруження

Стаття 13 ‐ Право на ефективний судовий захист

Стаття 14 ‐ Заборона дискримінації

Стаття 15 ‐ Обмеження прав за надзвичайних обставин

Стаття 16 ‐ Обмеження політичної діяльності іноземців

Стаття 17 ‐ Заборона зловживання правами

Стаття 18 ‐ Обмеження застосування обмежень прав

 Статті 19-51 – Пояснення, як працює Європейський суд з прав людини

Стаття 34 ‐ Якщо ваші права, викладені в Конвенції, були порушені в одній з країн-учасниць, ви маєте спочатку звернутись до всіх компетентних національних органів влади. Якщо це не діє, тоді ви можете звернутись безпосередньо до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі.

Стаття 52 ‐ На прохання Генерального секретаря Ради Європи уряд повинен пояснити, як національний закон захищає права, викладені в цій Конвенції.

 

Протоколи до Конвенції

Стаття 1 Протоколу № 1 ‐ Захист майна

Стаття 2 Протоколу № 1 ‐ Право на освіту

Стаття 3 Протоколу № 1 ‐ Право на вільні вибори

Стаття 2 Протоколу № 4 ‐ Свобода пересування

Стаття 1 Протоколу № 6 ‐ Скасування смертної кари

Стаття 2 Протоколу № 7 ‐ Право на апеляцію в кримінальних справах

Стаття 3 Протоколу № 7 ‐ Компенсація за неправомірний вирок

Стаття 1 Протоколу № 12 ‐ Загальна заборона дискримінації

 

Що робить ЄСПЛ для реформування та урядування сферою безпеки?

Головна задача Європейського суду з прав людини у керівництві безпекою – забезпечувати правосуддя у випадках порушень прав людини персоналом сфери безпеки, якщо національні суди не втрутились або не втручаються, або у випадках, коли можливості оскарження їхніх рішень вичерпані.[16]

Згідно публікації Суду Facts and Figures у 2015 році четверта частина порушень, розглянутих ЄСПЛ, стосувалась Статті 6 (право на справедливий суд).[17] Майже 23% з них стосувались заборони катувань та негуманного або принизливого поводження (Стаття 3), а 15% стосувались права на свободу та безпеку (Стаття 5). Усього 30% порушень були серйозними порушеннями Конвенції (права на життя чи заборони катувань та негуманного або принизливого поводження).

  • ОЕСР

Після того, як у 2005 році були сформульовані Керівні вказівки КСР ОЕСР, Довідник ОЕСР з реформування системи безпеки: Підтримка безпеки та правосуддя[18] заповнив прогалину між політикою та практикою в підходах донорів до реформи сектору безпеки.

Цей Довідник значною мірою узгоджується з циклом програми зовнішньої допомоги та містить цінні інструменти для сприяння діалогу з питань безпеки та юстиції та підтримки процесу реформування системи безпеки (РСБ) через етапи оцінки, планування та реалізації. У Довіднику також наведено нові рекомендації щодо моніторингу, огляду та підбиття підсумків виконання програм РСБ, а також висвітлено, як забезпечити більшу узгодженість між різними суб’єктами та відомствами, які займаються РСБ.

  • ОБСЄ

Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) – міжурядова організація, що об’єднує 57 країн-учасницьs.[19] Згідно OSCE factsheet, це форум для політичного діалогу з широкого кола питань безпеки та платформа спільних дій для покращення життя людей і громад.[20] Її підхід до безпеки охоплює військово-політичний, економічний, екологічний і гуманітарний виміри. ОБСЄ допомагає подолати розбіжності та побудувати довіру між державами шляхом співпраці у попередженні конфліктів, врегулюванні криз і відновленні після конфліктів. ОБСЄ займається контролем озброєнь, тероризмом, добрим врядуванням, енергетичною безпекою, торгівлею людьми, демократизацією, свободою ЗМІ та питаннями національних меншин.

Що робить ОБСЄ для реформування сфери безпеки?

Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) зараз працює над різними аспектами реформування сфери безпеки). Новаторський Кодекс поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки визначив орієнтири доброго урядування сектором безпеки.[21] Розширення участі та цікавості ОБСЄ до реформування сфери безпеки зрештою призвело до публікації ОБСЄ Настанов з керівництва та реформування сфери безпеки для персоналу ОБСЄ. [22]

Кодекс поведінки ОБСЄ щодо військово-політичних аспектів безпеки, схвалений у 1994 році як обов’язковий до виконання політичний документ, залишається основною декларацією ОБСЄ з реформування сфери безпеки. Кодекс закликає до демократичного контролю не лише за військовими, а й за іншими силами безпеки, в т.ч. воєнізованими формуваннями, поліцією та службами розвідки. Отже, демократичний контроль за сферою безпеки вважається важливим елементом стабільності та безпеки.

 

  • СВІТОВИЙ БАНК

Згідно офіційного веб-порталу, Світовий банк включає Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР).[23] Останні входять до групи Світового банку, яка загалом включає п’ять організацій:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) надає позики урядам країн з середніми доходами та кредитоспроможних країн з низькими доходами.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) надає безвідсоткові позики та гранти урядам найбідніших країн.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – всесвітня агенція розвитку, яка займається виключно приватним сектором.

Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) була створена у 1988 році для заохочення прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються. Вона робить це, пропонуючи страхування політичних ризиків (гарантії) інвесторам і позичальникам.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС) надає міжнародні засоби примирення та арбітражу в інвестиційних суперечках.

Група Світового банку була створена у 1944 році. Вона має статус спостерігача у Комітеті з допомоги у розвитку (DAC) ОЕРС).[24] Мета групи Світового банку – підтримати розвиток і зменшити бідність. Для цього Світовий банк надає позики під низькі відсотки, безвідсоткові або дешеві кредити та гранти країнам, що розвиваються. Деякі з цих проектів фінансуються спільно з урядами, багатосторонніми організаціями, комерційними банками, агенціями з кредитування експорту, приватними інвесторами та трастовими фондами за двосторонньої та багатосторонньої донорської участі. Крім того, Світовий банк надає політичні консультації, здійснює дослідження, аналіз і надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, а також займається розбудовою спроможностей, організацією форумів і конференцій.

Що робить Світовий банк для урядування та реформування сфери безпеки?

Раніше участь Світового банку в керівництві сектором безпеки була обмеженою. Як і в інших органів розвитку, його підхід до зменшення бідності та підтримки розвитку не враховував питань безпеки до кінця 1990-х рр. Крім того, повноваження Світового банку не дозволяли йому торкатися питань безпеки. Пізніше спроби побудови миру та відновлення вражених конфліктом країн показали важливість демократичного урядування сектором безпеки як передумови розвитку. Як наслідок, Світовий банк став брати все більшу участь у підтримці реформ сфери безпеки у країнах, що розвиваються або вражені конфліктом. Зараз група Світового банку переважно займається такими тематичними галузями, пов’язаними з керівництвом і реформуванням сектору безпеки:

  • Оборонні витрати та закупівлі
  • Боротьба з корупцією
  • Реформа судочинства
  • Роззброєння, демобілізація, реінтеграція
  • Прозорість
  • Підзвітність
  • Нагляд
  • Політика реагування на надзвичайні умови

 

  • TRANSPARENCY INTERNATIONAL

Незалежна міжнародна організація Transparency International (TI), була створена у 1993 році для боротьби з корупцією.[25] Її місія – «зупинити корупцію і пропагувати прозорість, підзвітність і доброчесність на всіх рівнях і в усіх сферах життя суспільства». Її основоположні цінності – «прозорість, підзвітність, доброчесність, солідарність, мужність, справедливість і демократія». Організація має понад 100 національних відділень по всьому світу і міжнародний секретаріат в Берліні, які взаємодіють з урядами, компаніями та громадянським суспільством у боротьбі з корупцією.[26] Відповідно до її фундаментальних принципів і місії, ресурси, фінансування та витрати Transparency International є публічними.[27]

Основні досягнення Transparency International з 1993 року – привернення уваги світу до боротьби з корупцією та інформування про важливість прозорості, підзвітності й доброчесності. Її робота дозволила створити коаліцію організацій та громадян, які виступають за владу та бізнес без корупції. Діяльність Transparency International також дозволила розробити багато якісних інформаційних продуктів та інші досконалі інструменти й ресурси, які є важливим орієнтиром для кожного.

Основні досягнення та документи Transparency International:

Що робить Transparency International для урядування та реформування сфери безпеки?

Transparency International бере участь у керівництві та реформуванні сфери безпеки шляхом досліджень, навчань, політичних консультацій та аналізу, визначення стандартів, а також заходів розбудови спроможностей. ‘Оборона та безпека’ – одна з 18 тем, якими займається Transparency International.[30] Transparency International розробила Індекс боротьби урядів з корупцією в оборонному секторі, за яким оцінюють і виставляють бали правилам і процедурам боротьби з корупцією урядів та оборонних компаній 82 країн світу.

Програма оборони та безпеки Transparency International (TI-DSP) з 2004 року заохочує реформу сектору оборону та безпеки в різних країнах, співпрацюючи з урядами у виявленні корупційних ризиків та розробці механізмів уникнення корупції. Transparency International також допомагає подолати корупцію, організуючи семінари для керівників, круглі столи та курси з розбудови доброчесності для військових і працівників міністерств оборони. Transparency International також співпрацює з міжнародними організаціями, щоб впливати на політику, наприклад,  Договір ООН про торгівлю зброєю.

Transparency International співпрацює з компаніями військово-промислового комплексу з метою просування більш суворих світових стандартів етики у промисловості. У жовтні 2012 року Transparency International оприлюднила Антикорупційний індекс оборонних компаній, інструмент оцінки антикорупційної політики 129 найбільших військових компаній світу. Він також містить рекомендації.[31]

Transparency International називає деякі важливі заходи боротьби з корупцією:

  • Підвищення обізнаності про предмет і його публічне обговорення.
  • Подолання ризиків корупції, яке починається і закінчується зміною поведінки людей в організації
  • Навчання змінам як в секторі оборони та безпеки, так і в громадянському суспільстві
  • Моніторинг та оцінка заходів боротьби з корупцією

Основні інструменти та ресурси Transparency International:

НАТО

Організація Північноатлантичного Договору (НАТО) – це військово-політичний союз, створений у 1949р. для захисту свободи та безпеки учасників політичними та військовими засобами.[38] НАТО просуває демократичні цінності і заохочує консультації та співпрацю з питань оборони та безпеки з метою розбудови довіри та, у віддаленій перспективі, попередження конфліктів.

DCAF з 2001р. активно співпрацює з НАТО в рамках кількох спільних програм керівництва безпекою. Використовуючи свій багатий досвід роботи у сфері демократичного врядування, включаючи реформування оборонних, правоохоронних і розвідувальних відомств, програми прав людини, верховенства права та розвитку, DCAF підтримує майданчики для співпраці з НАТО в галузі воєнної реформи, демократичного врядування та – останнім часом – гендерних аспектів керівництва сферою безпеки.

Що робить НАТО для реформування сфери безпеки?

Роль НАТО у реформуванні сфери безпеки визначається процесом підготовки країн до членства та їх інтеграції до структур Альянсу після вступу. В НАТО демократичне керівництво сферою безпеки зробили одним з головних завдань при розширенні (див: NATO 2010, Strategic Concept for the Defence and Security of the members of the North Atlantic Treaty Organisation).[39] Там же розробили ряд програм, що мають підвищити дієвість та підзвітність оборонних інституцій. Крім того, такі програми, як Partnership Action Plan on Defence Institution Building (PAP-DIB) та програми боротьби з тероризмом, теж стосуються реформування сфери безпеки. Питання реформування сфери безпеки також включають у миротворчу діяльність НАТО. Крім того, НАТО приділяє все більше уваги реформуванню сил безпеки у таких країнах, як Україна. Всі ці заходи виглядають обнадійливо. Проте, дехто вважає, що НАТО потрібен більш жорсткий і комплексний підхід до реформування сфери безпеки під час і після конфліктів, щоб забезпечити стабілізацію та реконструкцію.[40]

В рамках Програми з виховання доброчесності (ВД), НАТО сприяє поширенню принципів доброчесності, прозорості та підзвітності відповідно до міжнародних норм та практики.[41]

Як зазначає НАТО, Програма ВД надає членам Альянсу та країнам-партнерам всебічну підтримку у питаннях зниження ризиків корупції у оборонному та пов’язаному з ним безпековому секторах і заохочує дотримання принципів ефективного урядування в їхніх оборонних структурах. Виконання Програми забезпечує Трастовий фонд НАТО, в якому провідну роль грають шість країн – Бельгія, Болгарія, Норвегія, Польща, Сполучене Королівство та Швейцарія. Програма ВД підтримує імплементацію Резолюції Ради безпеки ООН №1325 та подальших резолюцій щодо жінок, миру й безпеки.[42]

 

Джерела

Рада Європи

Європейський суд з прав людини

Офіційний веб-портал Європейського Союзу (ЄС)

Монс Ганссен (Академія Фольке Бернадотта 2016), Міжнародна підтримка реформування сектору безпеки в Україні. Схематичне зображення проектів РСБ.

НАТО

Програма НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ)

Програма НАТО з розбудови доброчесності

OSCE, Security Sector Governance and Reform Guidelines for OSCE Staff.

OECD (2008), OECD DAC Handbook on Security System Reform: Supporting Security and Justice, 

Світовий банк

United Nations

UNDP and SSR.

United Nations SSR Website.

UNDPKO on SSR.

UN (2012), The United Nations SSR Perspective.

 

[1] Available at: https://fba.se/en/how-we-work/research-policy-analysis-and-development/publications/international-support-to-security-sector-reform-in-ukraine/

[2] Джерело: ООН на www.un.org

[3] UNDP and SSR.

[4] UN (2012), The United Nations SSR Perspective.

[5] Джерело: UN SSR Taskforce

[6] See: https://europa.eu/european-union/index_en

[7] Available at : http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=URISERV%3Aai0033

[8] See : https://eeas.europa.eu/topics/common-security-and-defence-policy-csdp/5388/shaping-of-a-common-security-and-defence-policy-_en

[9] Council of the European Union (2005), Concept for European Security and Defence Policy support to SSR. 

[10] Commission of the European Communities (2006), A Concept for European Community support for security sector reform. 

[11] Commission of the European Communities (2016), Elements for an EU-wide strategic framework to support security sector reform. 

[12] Джерело: Рада Європи. 

[13] Рада Європи

[14] ECtHR

[15] Simplified Convention available at: http://www.echr.coe.int/Documents/Simplified_Conv_ENG.pdf ; Universal Declaration of Human Rights. Available at:  http://www.un.org/en/universal-declaration-human-rights/

[16] Source: The European Court of Human Rights

[17] Available at: http://www.echr.coe.int/Documents/Facts_Figures_2015_ENG.pdf

[18] OECD (2008), OECD DAC Handbook on Security System Reform: Supporting Security and Justice.

[19] Source: OSCE. 

[20] Available at: http://www.osce.org/whatistheosce/factsheet

[21] Available at: http://www.osce.org/fsc/41355

[22] Available at: http://www.osce.org/secretariat/231176

[23] Source: World Bank, at: http://www.worldbank.org/en/about/what-we-do/brief/ibrd

[24] See: http://www.oecd.org/dac/developmentassistancecommitteedac.htm

[25] Source: Transparency International.

[26] TI’s Strategy for 2020 is available at: http://www.transparency.org/whoweare/organisation/strategy_2020/1/

TI’s Code of Conduct is available at: http://www.transparency.org/files/content/ouraccountability/TIS_CodeOfConduct_3_8_2011.pdf

[27] See at: http://www.transparency.org/whoweare/accountability/funding_and_financials

[28] Yearly Progress Report Available at: http://www.transparency.org/whatwedo/publication/progress_report_2011_enforcement_of_the_oecd_anti_bribery_convention

[29] Про роботу Transparency International над Конвенцією ООН проти корупції див: http://www.transparency.org/whatwedo/activity/our_work_on_conventions

[30] See: https://www.transparency.org/topic/

[31] Про діяльність Transparency International у сфері оборони та безпеки див: http://www.transparency.org/whatwedo/activity/our_work_on_defence_and_security

[32] Available at: http://gateway.transparency.org/

[33] See: http://ti-defence.org/

[34] Available at: https://www.transparency.org/whatwedo/tools/integrity_pacts/3/

[35] Available at: http://gateway.transparency.org/tools/detail/24

[36] Available at : http://companies.defenceindex.org/good-practice/

[37] At : http://www.transparency.org/whatwedo/tools/

[38] Source: NATO 

[39] Available at: http://www.nato.int/nato_static/assets/pdf/pdf_publications/20120214_strategic-concept-2010-eng.pdf

[40]David M. Law (ed.), Intergovernmental Organisations and Security Sector Reform. DCAF (2007)

[41] Source: NATO BI http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_68368.htm

[42] For more information on NATO BI Programme see: https://buildingintegrity.hq.nato.int/Default.aspx

 


Photo credit: © Crown Copyright www.defenceimages.mod.uk