Долучення організацій громадянського суспільства (включаючи організації та асоціації громадянського суспільства, неурядові організації (НУО) і місцеві групи) до питань безпеки дозволяє врахувати думку населення при виробленні політики безпеки та управлінні.
Оборонні відомства зараз стикаються з широким спектром викликів у процесі підтримання своїх можливостей.
Омбудсмен, або ж уповноважений з прав людини та (або) інститути уповноважених з прав людини, можуть виконувати спеціалізовані функції з моніторингу, нагляду, розгляду і розслідувань у військових, правоохоронних і розвідувальних органах.
Розвідка, або розвідувальні служби, складається з державних установ, які збирають, аналізують і поширюють інформацію, пов’язану з загрозами національній безпеці.
Однозначного визначення міжнародної організації немає. Ширше визначення зазвичай включає міжнародні урядові організації та міжнародні неурядові організації (НУО).
Забезпечення правопорядку – це процес гарантування середовища безпеки для громадян в їх повсякденному житті у відповідності до правової бази країни, головним чином – шляхом попередження і запобігання правопорушень,
Парламентський нагляд за сферою безпеки характеризує роль, яку демократично обрана законодавча гілка влади відіграє у нагляді та моніторингу політики й практику в сфері безпеки.
Сектор безпеки включає всі інститути та структури сектору безпеки, обов’язок яких – захищати суспільство від злочинності, безладу та насилля.
Обраний уряд будь-якої країни має обов’язок забезпечувати відповідність урядування у секторі безпеки демократичним практикам і гарантування безпеки як суспільного блага.
