Згідно CIDS, підзвітність означає, що люди відповідають за свої дії виконання своїх обов’язків.Підзвітність передбачає наявність систем контролю й перевірки та, у разі потреби, можливість заарештувати, притягнути до відповідальності і засудити порушників за незаконні чи корупційні дії. Весь персонал має відповідати згідно закону, незалежно від звання, статусу чи посади.[1]
Що таке підзвітність?
Марк Бовенс (Mark Bovens) розрізняє дві концепції підзвітності: підзвітність як якість і підзвітність як механізм. Підзвітність як якість означає набір стандартів для оцінки поведінки державних діячів. Підзвітність, як механізм означає відносини, у рамках яких діяча може притягнути до відповідальності громада.[2]
Global Accountability Framework вирізняє чотири головні речі, які роблять організацію більш підзвітною: прозорість; участь (активне залучення внутрішніх і зовнішніх діячів до рішень і заходів, які на них впливають); оцінка (моніторинг і контроль); робота із скаргами та контроль реагування на скарги.[3]
Підзвітність є важливим елементом ініціатив з розбудови доброчесності та одним з ключових принципів доброго врядування. Відповідальний, здатний реагувати, демократичний сектор безпеки неможливо уявити без підзвітного персоналу, органів і процедур. Підзвітність, як олива в двигуні, забезпечує безперешкодне функціонування системи. Якщо, звичайно, така система існує. Ця система має включати комплекс незалежних та ефективних судових органів; процесуальні та санкційні механізми; схеми інформування, моніторингу та нагляду, разом з міцним та активним громадянським суспільством.
Чому це важливо?
Підзвітність іде пліч-о-пліч із прозорістю, як нероздільні елементи доброго врядування в секторі безпеки. Підзвітність, як якість надає легітимності офіційним особам та організаціям. Підзвітність як механізм важлива для уникнення корупції і забезпечення доброго врядування. Прозорість і підзвітність через правові та адміністративні канали, такі, як суд, арбітраж, аудитори, омбудсмени, інспектори та контролери, теж забезпечує стримування й противаги.[4]
Як це працює?
Урядовці, керівники служб безпеки, приватний сектор, громадські організації – всі вони підзвітні громадськості, а також інституціям.[5] Підзвітність може мати різні форми: доступності інформації для громадськості, аудиторських і моніторингових комітетів та інспекторів; консультацій за участі депутатів парламентів та інших представників громадськості у процесі прийняття рішень; прямих санкцій внаслідок певних рішень, наприклад, покарань, штрафів, судового переслідування тощо; і непрямих наслідків певних дій, наприклад, зменшення бюджетних асигнувань, зміни керівництва, кадрів, реструктуризації, негативного образу в очах громадськості та погіршення професійної репутації сектору оборони та безпеки.
Хто бере участь у підзвітності?
Підзвітність стосується організацій усіх рівнів сектору оборони та безпеки. Керівники, військовослужбовці та цивільний персонал відповідають за свої дії перед урядом, законом і судом, уповноваженими органами аудиту (нагляду) і, насамперед – перед громадськістю. Вони мають надавати доступ до інформації для контролю та нагляду за ними, а також прозоро і стабільно звітувати перед владою за свою діяльність. Вони повинні погоджуватись з відповідними судовими процесами і наступними санкціями та покараннями.
Ресурси
Bovens Mark (2010), “Two Concepts of Accountability: accountability as a virtue and as a mechanism”. West European Politics, 33:5, pp 946-967. Available here.
Bonn International Center for Conversion (BICC) (2002), Voice and accountability in the security sector. Paper 21.
Born Hans, Wills Aidan, DCAF-Ministry of Foreign Affairs of the Netherlands (2012), Overseeing Intelligence Services: a Toolkit.
Centre for Integrity in the Defence Sector (2015) Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015)
Centre for Integrity in the Defence Sector: Guides to Good Governance
Centre for Integrity in the Defence Sector. Integrity Action Plan. A handbook for practitioners in defence establishments (2014).
DCAF (2015) International Standards of Financial Oversight in the Security Sector. 7.2 Toolkit- Legislating for the Security Sector.
DCAF (2008), National Security Policy Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Defence Reform. Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Police Reform. Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Security Sector Governance and Reform Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Security Sector Reform and Intergovernmental Organisations. Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2006) Parliament’s role in Defence Procurement. DCAF Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2006) Parliament’s role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2006) Parliamentary Oversight of Intelligence Services. DCAF Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2006) Parliamentary Committees on Defence and Security. DCAF Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2015), Парламентський довідник: Виховання доброчесності та зменшення корупції в оборонному секторі.
DCAF – UNDP (2008) Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.
DCAF (2009), Defence Management: an Introduction. Security and Defence Management Series No. 1.
Ivanov Tilcho, « Transparency of Defence Policy in Progress », Information and Security. An International Journal. Vol. 11, 2003. pp 55-72.
NATO-DCAF, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
NATO (2012) Building Integrity Programme
Ніколас Массон, Лена Андерссон, Мохаммед Салах Алдін, DCAF (2013) Посібник: Зміцнення фінансового контролю у секторі безпеки.
OECD (2002) Best Practices for Budget Transparency
Кодекс поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки
Transparency International (2013) Watchdogs ? The quality of legislative oversight of defence in 82 countries. Government Defence and-corruption index.
Transparency and Accountability Initiative.
Transparency International. International Defence and Security Programme.
The World Bank (1988), Public Expenditure Management Handbook.
Transparency International (2012). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security. 20 Practical Reforms.
United Nations SSR task force, Security Sector Reform Integrated Technical Guidance Notes. 2012.
UN Instrument for Standardized International Reporting of Military Expenditures.
[1] Source: CIDS (2015), Integrity Action Plan: a handbook for practitioners in defence establishments. p 8.
[2] Bovens Mark (2010), “Two Concepts of Accountability: accountability as a virtue and as a mechanism”. West European Politics, 33:5, pp 946-967. Тут.
[3] Там само. p 959.
[4] Там само, p 955.
[5] Valeri Ratchev, « Governance, Management, Command, Leadership: setting the context for studies of defence management » in DCAF (2009), Defence Management: an Introduction.
