Нормативно-правове забезпечення – це правові механізми, які існують на національному та міжнародному рівнях. Вони можуть бути обов’язковими і примусовими (національні закони і правила, договірні зобов’язання) або добровільними (пакти про доброчесність, кодекси поведінки, угоди про контроль над озброєннями). Разом вони утворюють юридичну основу, яка застосовується для боротьби з корупцією. Існування цих механізмів є передумовою для боротьби з корупцією. Однак їх недостатньо, і вони повинні супроводжуватися позитивними стимулами та іншими заходами щодо забезпечення доброчесності.

Що таке нормативно-правове забезпечення?

Примусові заходи боротьби з корупцією засновані на законодавстві. Вони не обов’язково є специфічними для оборонного сектора, оскільки національні зусилля боротьби з корупцією повинні прагнути бути якомога більш всеохоплюючими і включати всі сфери державних витрат за будь-яких обставин. Однак, добровільні керівні принципи можуть бути специфічними для оборони, оскільки вони відносяться до етичних норм і кодексів поведінки в рамках певної корпоративної або військової культури.

Чому вони так важливі?

Нормативно-правової бази недостатньо для запобігання корупції та боротьби з нею. Однак, вона є передумовою для будь-яких подібних зусиль. Її механізми повинні супроводжуватися позитивними стимулами, освітою і керівництвом. Разом, заходи з виховання доброчесності та відповідні нормативні акти являють собою систему стримувань і противаг, яка може запобігти і стримати корупцію. Корупційна діяльність повинна каратися санкціями, корупційні доходи повинні конфіскуватися, а корупційні прояви необхідно стримувати та запобігати їм. Це робиться за допомогою як позитивних заходів (освіти, етичних принципів, кодексів поведінки, правил і положень), так і негативних заходів (санкцій).

Як це працює?

Примусові заходи значною мірою залежать від визначення корупції, прийнятого державами. Залежно від того, що юридично вважається корупційним правопорушенням, будуть застосовуватися різні примусові заходи. Санкції за корупцію повинні бути ефективними, пропорційними та стримуючими. Вони можуть бути грошовими і включати штрафи, пов’язані з позбавленням волі фізичних осіб. Санкції слід розглядати як справедливі і превентивні. Важливо, щоб антикорупційні санкції дотримувалися наступних керівних принципів (позначених Трансперенсі Інтернешнл):

  • Закони проти корупції повинні відповідати міжнародним стандартам в галузі прав людини та забезпечувати справедливий судовий розгляд для обвинувачених
  • Вони не повинні бути надмірно репресивними
  • Санкції повинні слідувати чітким керівним принципам винесення вироку
  • Антикорупційні закони повинні застосовуватися як до державного, так і до приватного сектора
  • Необхідно регулярно аналізувати систему кримінального права
  • Кримінальне право має передбачати відстеження, арешт, заморожування і конфіскацію незаконних доходів від корупції. Це може зажадати спеціальних положень нормативних актів
  • Злочини, пов’язані з корупцією, повинні включати як давання, так і отримання хабара[1]

Санкції повинні позбавляти людину вигоди від корупційного правопорушення з урахуванням активів, які пройшли процедуру відмивання грошей. Це може зажадати деяких повноважень щодо звинувачення і розслідування, які часто вимагають міжнародного співробітництва та стандартизації законодавства (наприклад, загальне розуміння того, що являє собою корупційне правопорушення). Такі організації, як Інтерпол, Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності, а також Рада Європи, можуть надати цінну підтримку, коли мова йде про правові стандарти і керівні принципи боротьби з корупцією.[2]

На додаток до примусових заходів і санкцій, існують добровільні принципи, кодекси поведінки, етичні рекомендації, освіта та інші неформальні нормативні акти, які можуть створити культуру честі й доброчесності та значною мірою сприяти боротьбі з корупцією, запобігаючи корупційним проявам.

Для того, щоб ця система правил і норм працювала, повинен існувати механізм для маркування корупційної поведінки, який гарантує захист свідкам та інформаторам. Конвенція ООН проти корупції в своїй статті 33 передбачає, що країни повинні включити у свої внутрішні правові системи відповідні заходи для забезпечення захисту від будь-якого необґрунтованого поводження з будь-якою особою, яка добросовісно і на розумних підставах повідомляє компетентним органам будь-які факти про корупційні правопорушення.

Хто залучений/ до кого застосовується?

Кримінальне право, як зазначено в Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію,[3] переслідує правопорушників незалежно від того, чи є вони ініціаторами або кінцевими одержувачами корупції, а також, якщо вони сприяють корупції або розподіляють її вигоду.[4] У Конвенції вказується, що обіцянка, надання або пропонування прямо або опосередковано будь-якої необґрунтованої переваги будь-кому, хто заявляє чи підтверджує, що він або вона може надавати і зловживати впливом для прийняття рішень, розглядається як корупційне правопорушення і має бути визначено як таке національними законодавствами. Це відноситься до окремих осіб, підприємств і організацій.

 

Джерела

Центр доброчесності в оборонному секторі.  Criteria for Good Governance in the Defence Sector: International Standards and Principles (2015)

Рада Європи, 1999, Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію. 

Рада Європи, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму

Рада Європи, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом

ДКЗС 2015, Міжнародні стандарти фінансового контролю в секторі безпеки. Методичний посібник – Законодавство для сектора безпеки.

НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та борьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.

Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security: 20 Practical Reforms

Міністерство оборони Норвегії, 2011, Ethical Guidelines for Contact with Business and Industry in the Defence Sector. 

Управління ООН з наркотиків та злочинності, Конвенція ООН проти корупції. 

Нові надходження до серії DCAF SSR Backgrounder Series 

 

[1] НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду. “Нормативно-правове забезпечення” стоp. 176.

[2] Див: Конвенція Організації Об‘єднаних Націй проти корупції ЮНОДК: https://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Рада Європи: http://conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Html/141.htm ; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, Рада Європи: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/198.htm

[3] Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію, Рада Європи, 1999. Доступно на: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/173.htm

[4] НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією, стор. 175.

 


Photo credit: © Crown Copyright www.defenceimages.mod.uk