Національне законодавство про сферу безпеки включає положення національного права, що стосуються всіх державних інститутів. Сюди відносяться як положення, що згадують і прямо чи непрямо впливають на сферу безпеки, так і законодавство, спеціально розроблене для сфери безпеки. Положення Конституції та інше загальне національне законодавство, що стосується сфери безпеки, залежатимуть від конкретної ситуації у тій чи іншій країні. Універсальної моделі законодавства про сферу безпеки немає, але є ряд моментів, які можна знайти в усіх юрисдикціях.
Національна правова база
Законодавство про сферу безпеки – це завжди складний масив законів, правил і норм, унікальний для конкретної держави. Але існують стандарти, принципи й кращі практики, які можуть бути застосовані в будь-якому національному законодавстві про сферу безпеки. Щоб забезпечити дієвість та ефективність сектору безпеки, необхідно дотримуватись таких базових принципів демократичного урядування сектором безпеки:
- Демократичний цивільний контроль
- Верховенство права
- Нагляд
- Прозорість
- Підзвітність
- Стратегічне планування
- Дієвість
- Ефективність
- Здатність до реагування
- Справедливість
- Залучення
- Плюралізм
- Боротьба з корупцією і розбудова доброчесності
- Дотримання прав і фундаментальних свобод людини
- Сталість
Важливо зауважити, що наявності законів, які чудово узгоджуються з принципами демократичного врядування на папері, недостатньо. Виконання цих законів і забезпечення ефективних інструментів їх реалізації, а також моніторингу та оцінки їх дії, важливі не менше за самі закони. Інший важливий компонент цієї формули – набір санкцій, які дозволяють виявляти, виправляти та попереджувати відхилення, а також забезпечувати верховенство права.
Організаційна структура, закони, політика та практика сфери безпеки мають відповідати принципам доброго врядування. Вони мають бути підкріплені інструментами реалізації. Діяльність підлягає нагляду та оцінці. Зрозуміло, що все законодавство про сферу безпеки має бути загальнодоступним.
Національне законодавство, що стосується безпосередньо сфери безпеки, може мати різні форми. Воно може стосуватися окремих відомств чи заходів сектору безпеки.
- Оборонне законодавство
Національне оборонне законодавство включає все законодавство, що стосується функцій, задач та обов’язків органів національної оборони, а також правила, що регулюють процедури національної оборони. Воно включає законодавство, що визначає права та обов’язки збройних сил; функції та обов’язки міністрів; умови організації національної оборони; умови здійснення всіх інших оборонних дій на території країни та за її межами; розпорядження коштами та адміністративні правила; умови надзвичайного стану тощо. Оборонне законодавство має відповідати всім чинним міжнародним стандартам і кращим практикам доброго врядування. Це включає демократичний контроль; заходи боротьби з корупцією і розбудови доброчесності; кодекси поведінки; дотримання прав і фундаментальних свобод людини; процедури нагляду, моніторингу та оцінки; підзвітність і прозорість; реагування та ефективність.
- Військова юстиція
“Військова юстиція – це окрема правова система, яка стосується військовослужбовців та, в деяких випадках, цивільних. Головна мета військової юстиції – підтримання дисципліни й належного порядку в збройних силах. Структури, правила та процедури військової юстиції можуть суттєво відрізнятись від цивільних. Зазвичай військова юстиція діє в рамках окремої судової системи з суворішими правилами та процедурами, щоб гарантувати внутрішню дисципліну та боєздатність збройних сил. Це може спричинити питання про принципи примату цивільних норм чи дотримання міжнародних стандартів, зокрема, гарантій прав людини та справедливого суду.”
Джерело: DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Understanding Military Justice.
Військова юстиція має керуватись тими самими стандартами та принципами демократичного урядування сектором безпеки, що й будь-який інший елемент сектору безпеки. Існує особлива потреба наполягати на незалежності та доброчесності суддів у будь-якій судовій системі. Також важливо забезпечити прозорість, підзвітність і нагляд. Загалом військова судова система має дотримуватись таких принципів[1]:
- Військові трибунали мають створюватись на основі закону чи конституції і бути невід’ємним елементом загальної судової системи.
- Військові трибунали мають завжди поважати й застосовувати міжнародні стандарти та процедури, що гарантують справедливий суд, а також міжнародне гуманітарне право.
- За надзвичайного стану чи кризи необхідно поважати права і фундаментальні свободи людини.
- Під час збройного конфлікту військові суди повністю підлягають гуманітарному праву, а також положенням Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими.
- Цивільних не можна судити військовими судами.
- Відмова від військової служби з міркувань сумління підлягає цивільним судам.
- Неповнолітні в жодному разі не підлягають юрисдикції військових судів.
- Юрисдикція військових судів має обмежуватись правопорушеннями суто воєнного характеру, скоєними військовослужбовцями.
- Випадки порушення прав людини слід розглядати в цивільних судах.
- Випадки, що підлягають військовій таємниці, мають бути чітко визначені.
- Військові тюрми мають відповідати міжнародним стандартам і бути доступними для національних і міжнародних перевірок.
- Гарантія права постати перед судом (habeas corpus).
- Право на компетентний, незалежний і неупереджений суд.
- Правилом мають бути відкриті слухання.
- Гарантія права на захист і права на справедливий суд.
- Судові процедури військових судів мають забезпечувати ефективне дотримання прав жертв злочинів чи їх наступників.
- Процедури оскарження, зокрема апеляції, мають порушуватись перед цивільними судами.
- Той факт, що особа, звинувачена у порушенні, діяла за наказом начальника, не повинна звільняти її від кримінальної відповідальності. Порушення, вчинені підлеглим, не звільняють його начальників від кримінальної відповідальності.
- За жодних обставин не може накладатись чи виконуватись смертний вирок.
- Кодекси військової юстиції підлягають періодичному незалежному та прозорому перегляду. Це має забезпечити відповідність повноважень військових трибуналів чітким функціональним потребам, не перебираючи на себе юрисдикцію, яка може і має належати звичайним цивільним судам.
- Законодавство про правоохоронну діяльність
Поліція – це цивільний орган, що відповідає за попередження та виявлення злочинів і підтримання громадського порядку.[2] Національне законодавство про поліцію має ґрунтуватись на принципах демократичної поліції:
- Реагування на потреби громадян
- Демократичний контроль
- Міжнародні стандарти правоохоронної діяльності
- Прозорість і підзвітність
- Професійність і доброчесність
- Дотримання прав людини, а також громадянських і політичних прав
- Нагляд
Національне законодавство про поліцію має включати кодекси поведінки та кодекси етики. Законодавство має визначати повноваження та межі застосування сили, особливо з летальними наслідками. Воно також має визначати дії, що тягнуть покарання, і механізми санкцій, ролі та обов’язки, а також організацію нагляду та контролю.
- Законодавство про розвідку
Існує особлива потреба в законодавстві про служби розвідки, враховуючи їх особливу природу та атмосферу секретності навколо них. Для забезпечення верховенства права та легітимності служби розвідки мають створюватись законом, а їхні функції та повноваження – ґрунтуватись на правовій базі. Має існувати система правового контролю з тим, щоб виняткові повноваження не перетинали визначених законом меж. Нагляд за службами розвідки має бути внутрішнім (в самому відомстві), а також з боку виконавчої влади, парламенту, зовнішніх та незалежних органів нагляду. Громадянське суспільство та ЗМІ теж беруть участь у цьому процесі.
- Нагляд
Головним органом демократичного цивільного нагляду за сферою безпеки є парламент і його комітети. Проте, організації громадянського суспільства, органи аудиту, інспектори, військовий і цивільний персонал, омбудсмени, інші спеціальні комітети, ЗМІ, зацікавлені групи та громадянське суспільство можуть і повинні брати участь у цьому процесі.
Громадянське суспільство і громадські організації відіграють тут важливу роль. Вони оцінюють і перевіряють роботу сектору безпеки, пропонують поради, досвід, аналіз, рекомендації, інформують. Вони також можуть пропонувати поправки до законодавства і брати участь у розробці та розгляді законодавчих актів.
ЗМІ – ще один важливий елемент нагляду за сферою безпеки. Вони інформують про проблеми сектору безпеки і забезпечують канал зв’язку між суспільством та урядом.
Нагляд за сферою безпеки може стосуватись багатьох різних аспектів, таких, як ефективність сектору безпеки, виконання законодавства, дотримання міжнародних стандартів, фінансовий нагляд, дотримання прав людини військовослужбовців і цивільних. Нагляд – широка концепція, важлива для доброго врядування. Тому важливо підтвердити його роль у національному законодавстві про сферу безпеки та організаційно оформити її на практиці.
Міжнародні стандарти та кращі практики
Міцна й ефективна правова база – перший крок до доброго урядування сектором безпеки. Національне законодавство має включати максимально можливу кількість міжнародних правових стандартів і забезпечувати наявність інструментів і механізмів їх виконання. Йдеться про базове законодавство з прав і фундаментальних свобод людини, міжнародне гуманітарне право і міжнародне кримінальне право. Це включає також антикорупційне законодавство, механізми нагляду, моніторингу та оцінки. Підхід до міжнародних правових стандартів має бути інклюзивним і відкритим. Необхідна воля прийняти та інструменти реалізувати кращі правові практики. При цьому важливо враховувати місцеву ситуацію та обставини. Закони не можна просто скопіювати. Щоб законодавство було ефективним у конкретній ситуації, необхідне стратегічне мислення та планування. Законодавство про сферу безпеки має включати або супроводжуватись рядом коригувальних механізмів, що включає санкції та заборони, а також дієздатну судову систему. Крім того, важливе значення для виявлення, усунення та попередження зловживань мають механізми інформування та скарг. Є також регіональні та міжнародні судові органи, до яких держави, організації та окремі особи можуть звертатись для захисту своїх прав і свобод.
БАЗОВІ МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ СТАНДАРТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СФЕРУ БЕЗПЕКИ та інші корисні правові ресурси й інструменти:
ПРАВА ТА ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ
- Загальна декларація прав людини схвалена Генеральною асамблеєю ООН в грудні 1948 року
- Статут Організації Об’єднаних Націй
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966) і факультативні протоколи до нього:
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966)
- Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965)
- Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (1979)
- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання (1984)
- Конвенція про права дитини (1989)
- Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо втягування дітей у збройний конфлікт (2000)
- Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від примусового зникнення (2006)
- Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців
- Конвенція про рівну винагороду, 1951 (No. 100)
- Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять, 1958 (No. 111)
- Декларація про раси та расові забобони
- Протокол про створення Комісії з примирення та добрих послуг, що відповідатиме за пошук вирішення будь-яких суперечок, що можуть виникнути між державами-учасницями Конвенції проти дискримінації в освіті
- Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії чи переконань
- Всесвітня конференція проти расизму, 2001 (Дурбанська декларація і Програма дій)
- Декларація про захист жінок і дітей при надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів
- Декларація про усунення насильства проти жінок
- Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими ООН (Правила Нельсона Мандели)
ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА
- Основні принципи поводження з ув’язненими
- Сукупність принципів захисту всіх осіб, що зазнали будь-якої форми затримання чи ув’язнення
- Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі
- Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання
- Принципи медичної етики, пов’язані з роллю працівників охорони здоров’я, особливо лікарів, у захисті ув’язнених або затриманих осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання
- Принципи ефективного розслідування та документування катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання
- Запобіжники, що гарантують захист прав осіб, яким загрожує смертна кара
ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ
- Кодекс поведінки правоохоронців
- Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї правоохоронцями
ПРАВОСУДДЯ
- Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй у відношенні заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила)
- Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила)
- Настанови з поводження з дітьми у системі кримінальної юстиції
- Керівні принципи ООН щодо попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи)
- Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою
- Основні принципи незалежності судових органів
- Основні принципи ролі адвокатів
- Настанови щодо ролі прокурорів
- Принципи ефективного попередження та розслідування позасудових, свавільних і швидких страт
- Декларація про захист усіх осіб від примусового зникнення
- Основні принципи і керівні положення, що стосуються права на правовий захист і відшкодування збитку
- Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від примусового зникнення
- Правила ООН щодо поводження з жінкамиув’язненими і заходів покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, для правопорушниць (Бангкокські правила)
- Оновлений комплекс принципів підтримки та захисту прав людини через заходи боротьби з безкарністю
МИР ТА РОЗВИТОК
- Декларація про право народів на мир
- Декларація про право на розвиток
- Принципи статусу національних інститутів (Паризькі принципи)
- Декларація про права та обов’язки осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права та фундаментальні свободи людини
- Декларація ООН щодо освіти та навчання у галузі прав людини
ЗЛОЧИННІСТЬ
ГРОМАДЯНСТВО
- Конвенція про скорочення безгромадянства
- Конвенція про статус апатридів
- Конвенція про статус біженців
- Протокол щодо статусу біженців
- Декларація прав людини для осіб, що не є громадянами країни, де вони проживають
ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО
- Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього
- Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства
- Принципи міжнародного співробітництва при виявленні, арешті, видачі та покаранні осіб, винних у військових злочинах і злочинах проти людства
- Статут Міжнародного трибуналу по колишній Югославії
- Статут Міжнародного трибуналу по Руанді
- Римський статут Міжнародного кримінального суду
- Женевська конвенція про поводження з військовополоненими
- Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни
- Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 p., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І)
- Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 p., що стосується захисту жертв неміжнародних збройних конфліктів (Протокол ІІ)
ГЕНДЕРНІ ПИТАННЯ
- ОЕСР, Реформування та керівництво сферою безпеки: Поліція і добрі практики, DCD/DAC (2003)30/REV3.
- ОЕСР, Серія настанов та довідкових матеріалів Комітету допомоги розвитку: Реформування та керівництво системою безпеки (2005)
- Комісія Європейських співтовариств, Повідомлення Комісії для Ради Європейського парламенту: Концепція підтримки Європейськими співтовариствами реформування сфери безпеки (2006).
- Рада ЄС, Висновки Ради щодо заохочення гендерної рівності та гендерного залучення при врегулювання криз (2006)
- Рада безпеки ООН (РБ ООН), заява голови Ради безпеки ООН (S/PRST/2007/3)
- Генеральна асамблея ООН і РБ ООН, «Забезпечення миру та розвитку: роль Організації Об’єднаних Націй у підтримці реформування сфери безпеки», доповідь Генерального секретаря, A/62/659–S/2008/39
- Четверта всесвітня конференція зі становища жінок, Пекінська декларація і платформа дій A/CONF.177/20 та A/CONF.177/20/Add.1
- Віндхукська декларація і Намібійський план дій з забезпечення інтегрування гендерної проблематики при проведенні багатокомпонентних операцій на підтримку миру (S/2000/693)
- Резолюція РБ ООН 1325 «Жінки, мир і безпека» (S/RES/1325)
- Резолюція РБ ООН 1674, S/RES/1674 (2006)
- Резолюція РБ ООН 1820 «Жінки, мир і безпека» (S/RES/1820)
- Резолюція РБ ООН 1888 «Жінки, мир і безпека» (S/RES/1888)
- Резолюція РБ ООН 1889 «Жінки, мир і безпека» (S/RES/1889)
- РБ ООН, «Жінки, мир і безпека», доповідь Генерального секретаря (S/2010/498)
- РБ ООН, заява голови Ради безпеки, S/PRST/2010/22
- РБ ООН 1960 «Жінки, мир і безпека» (S/RES/1960)
- Резолюція Європейського парламенту про участь жінок у мирному вирішенні конфліктів (2000/2025(INI))
- Парламентська асамблея Ради Європи, Попередження та вирішення конфліктів: роль жінок, Резолюція 1385
- Європейська комісія, Повідомлення Комісії для Ради, Європейського парламенту, Європейського соціально-економічного комітету та Комітету регіонів “До реакції ЄС на ситуації вразливості”, COM(2007) 643 final
- Рада ЄС і Європейська комісія, Комплексний підхід до виконання ЄС резолюцій Ради безпеки ООН 1325 та 1820 «Жінки, мир і безпека»
- Секретаріат Ради, Виконання резолюції РБ ООН 1325, підсиленої резолюцією РБ ООН 1820, у контексті ЄПБО
- Європейський парламент, Резолюція з гендерного залучення у зовнішніх відносинах ЄС та побудові миру/державотворенні, 2008/2198(INI)
- Генеральний секретаріат Ради ЄС, Індикатори комплексного підходу до виконання ЄС резолюцій Ради безпеки ООН 1325 і 1820 «Жінки, мир і безпека», 11948/10
- Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ), План дій ОБСЄ з підтримки гендерної рівності (MC.DEC/14/04)
- Організація Північноатлантичного Договору (НАТО), Директива штабу двох стратегічних командувань BiSC 40-1, Врахування резолюції РБ ООН 1325 і гендерних перспектив у командній структурі НАТО, включаючи заходи захисту під час збройного конфлікту
- Міжпарламентський Союз, Резолюція, яким чином парламенти можуть і повинні забезпечувати ефективні шляхи боротьби з насильством над жінками в усіх сферах
БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ
- Конвенція ООН проти корупції
- Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності
- Генеральна асамблея ООН і Міжнародний комітет Червоного хреста, Документ Монтре про відповідні міжнародно-правові зобов’язання і добрі практики для держав щодо функціонування приватних воєнних і охоронних компаній під час збройного конфлікту.
- Резолюція Генеральної асамблеї 51/59: Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб
- Кримінальна конвенція Ради Європи проти корупції
- Цивільна конвенція Ради Європи проти корупції
- Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом
- Резолюція Ради Європи (97) 24 про двадцять керівних принципів боротьби з корупцією.
- Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів
- Рекомендація Ради Європи Rec (2002)10
- Конвенція ЄС про боротьбу з корупцією серед посадових осіб Європейських співтовариств або посадових осіб держав-членів ЄС.
- Конвенція ЄС про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств
- Європейська конвенція про видачу правопорушників
- Кодекс поведінки ОБСЄ щодо військово-політичних аспектів безпеки
- Конвенція ОЕСР про боротьбу проти підкупу іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях, 1997
- Рекомендація ОЕСР про подальшу боротьбу проти підкупу іноземних посадових осіб, 2009
- Настанови ОЕСР з доброї практики внутрішнього контролю, етики та виконання, 2010
- Кращі практики прозорості бюджетів ОЕСР, 2002
- Міжнародний валютний фонд: Кодекс належної практики забезпечення фінансової прозорості
- Міжамериканська конвенція проти корупції
- Конвенція Африканського Союзу з попередження і боротьби з корупцією
- Міжнародні стандарти вищих органів фінансового контролю INTOSAI
- Лімська декларація керівних принципів аудиту INTOSAI
- Керівні принципи внутрішнього контролю в державному секторі INTOSAI
- Кодекс етики INTOSAI
- Міжпарламентський Союз, Резолюція про співпрацю та спільну відповідальність у глобальній боротьбі з організованою злочинністю, зокрема, контрабандою наркотиків, зброї, торгівлею людьми та транскордонним тероризмом
ІНШІ ЮРИДИЧНІ ДОКУМЕНТИ
- Європейська конвенція з прав людини (ECHR, 1950)[3]
- Американська конвенція з прав людини (IACHR, 1969)
- Африканська хартія прав людини і народів (ACHPR, 1981)
- OECD (2005) Security Sector Reform and Governance: Policy and Good practice.
- OECD-DAC Handbook on Security Sector Reform: Supporting Security and Justice.
ІНСТРУМЕНТИ
- DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Understanding Military Justice.
- DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Principles Governing the Administration of Justice through Military Tribunals.
- DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: The South African Military Discipline Supplementary Measures Act.
- DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: The Colombian Military Criminal Code.
- DCAF (2015), Training Manual on Police Integrity.
- DCAF (2012), Toolkit on Police Integrity.
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The European Code of Police Ethics.
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: 10 Basic Human Rights Standards for Law Enforcement Officials
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: The Swedish Police Act.
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: The Japanese Police Law and The Police Duties Execution Law.
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: Republic of South Africa Police Service Act 68, 1995
- DCAF (2009), Legislating for the Security Sector Toolkit: International Police Standards guidebook on Democratic Policing.
- OHCHR (1997), International Human Rights Standards for Law Enforcement: A Pocket Book on Human Rights for the Police.
- DCAF (2015), Legislating for the Security Sector Toolkit: International Standards for Financial Oversight in the Security Sector.
- Ганс Борн, Эйдан Уиллз (2012) Надзор за деятельностью разведывательных служб: Практическое пособие.
- DCAF (2011), Збірник практичних рекомендацій – Правові норми для сектору безпеки. Посібник: Розуміння підзвітності розвідки.
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Compilation of Good Practices for Intelligence Agencies and their Oversight.
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Canadian Security Intelligence Service Act
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Netherlands Intelligence and Security Services Act
- DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Argentinian National Intelligence Law
- Ханс Борн, Ієн Лей (2005) Підзвітність спецслужб: Правові норми, досвід і рекомендації.
- DCAF, NATO (2015), Контроль и руководство: Парламенты и управление в секторе безопасности.
- Hans Born (2015), Парламентський контроль за сферою безпеки.
- DCAF (2015), Financial Oversight of the Security Sector a Toolkit for Trainers.
- Council of Europe Commissioner for Human Rights (2015), Issue Paper on Democratic and Effective Oversight of National Security Services.
- Ганс Борн, Эйдан Уиллз (2012) Надзор за деятельностью разведывательных служб: Практическое пособие.
- DCAF, UNDP (2008), Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.
- Ханс Борн, Ієн Лей (2005) Підзвітність спецслужб: Правові норми, досвід і рекомендації.
- NATO-DCAF, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
- OECD, UNODC, The World Bank, (2013), Anti-corruption ethics and compliance Handbook for Business.
- OECD (2010), Good Practice Guidance on Internal Controls, Ethics and Compliance.
- OECD (2008), OECD Glossaries. Corruption. A glossary of international standards in criminal law.
- European Partners against Corruption, European contact point network against corruption (2011), Anti-Corruption Authority Standards.
Джерела
DCAF, Toolkit: Legislating for the Security Sector.
Про військову юстицію:
DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Understanding Military Justice.
DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: The Colombian Military Criminal Code.
Про законодавство та добру практику демократичної поліції:
DCAF (2015), Training Manual on Police Integrity.
DCAF (2012), Toolkit on Police Integrity.
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The European Code of Police Ethics.
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: 10 Basic Human Rights Standards for Law Enforcement Officials
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: The Swedish Police Act.
DCAF (2009), Legislating for the Security Sector Toolkit: International Police Standards guidebook on Democratic Policing.
OHCHR (1997), International Human Rights Standards for Law Enforcement: A Pocket Book on Human Rights for the Police
Про нагляд і стандарти служб розвідки:
DCAF (2015), Legislating for the Security Sector Toolkit: International Standards for Financial Oversight in the Security Sector.
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Understanding Intelligence Oversight.
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Canadian Security Intelligence Service Act
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Netherlands Intelligence and Security Services Act
DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Argentinian National Intelligence Law
Ханс Борн, Ієн Лей (2005) Підзвітність спецслужб: Правові норми, досвід і рекомендації.
Ганс Борн, Эйдан Уиллз (2012) Надзор за деятельностью разведывательных служб: Практическое пособие.
Про нагляд:
Council of Europe Commissioner for Human Rights (2015), Issue Paper on Democratic and Effective Oversight of National Security Services.
DCAF, NATO (2015), Контроль и руководство: Парламенты и управление в секторе безопасности.
DCAF (2015), Financial Oversight of the Security Sector a Toolkit for Trainers.
DCAF, UNDP (2008), Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.
Ханс Борн, Ієн Лей (2005) Підзвітність спецслужб: Правові норми, досвід і рекомендації.
Hans Born (2015), Парламентський контроль за сферою безпеки.
Ганс Борн, Эйдан Уиллз (2012) Надзор за деятельностью разведывательных служб: Практическое пособие.
[1] Source: DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Principles Governing the Administration of Justice through Military Tribunals.
[2] DCAF (2012), Toolkit on Police Integrity.
[3] Available at: http://rightsinfo.org/the-rights-in-the-european-convention/
© Icon Credit: Designed by Freepik from www.flaticon.com