Планування розвитку збройних сил на основі програм або програмне управління оборонними ресурсами відноситься до процесу розвитку спроможностей збройних сил через короткострокові програми.У цих програмах детально описується те, як розподіл ресурсів перетворюється в реалізацію політики безпеки країни в короткостроковій перспективі. Перевагою програмного розвитку силових структур є те, що, на відміну від довгострокового планування, в ньому є гнучкість, оскільки він враховує суворі бюджетні призначення, зміни навколишнього середовища і фокусується на поліпшенні конкретних можливостей.

Що таке планування розвитку збройних сил на основі програм?

Роль програм розвитку збройних сил полягає в тому, щоб з’єднати вимоги політики із засобами і встановити зв’язок між довгостроковим баченням і короткостроковими планами. Програми розвитку збройних сил є частиною загальних програм оборони, в тому числі планів управління бюджетом, планів закупівель, планів найму, планів навчання і підготовки, планів забезпечення і планів постачання.

Чому це так важливо?

Програма, орієнтована на спроможності, надає особам, які приймають рішення, краще розуміння політичних наслідків їх рішень щодо ресурсів. Тобто, як їх рішення з управління ресурсами перетворюються в спроможності збройних сил і в національну оборонну політику та її цілі.[1]

Оборонні програми – це важливі інструменти управління. На додаток до їх ключової ролі в процесі планування, вони сприяють здійсненню ретельного контролю. Отримуючи актуальну інформацію про статус оборонних програм, високе цивільне та військове керівництво може реально оцінити статус оборонної реформи і перетворень, а в разі необхідності – вжити коригуючих заходів. Інформація оборонної програми також допомагає в питаннях контролю та перевірок, що проводяться законодавчим органом і його спеціалізованими організаціями, наприклад, таким як державний контроль.[2]

Програмне управління оборонними ресурсами є економічним інструментом для управління процесом перетворення оборони, що забезпечує прозорість прийняття рішень, демократичний контроль і підзвітність. Цей процес дозволяє зв’язати оборонну політику з розподілом грошей, забезпечуючи «співвідношення ціни і якості», а також контроль над збройними силами. Він також сприяє участі цивільного населення в розробці оборонної політики і сприяє ефективному, прозорому і економічно ефективному управлінню витратами на оборону.[3]

Як це працює?

Оборонні програми трансформують ресурси в спроможності. Відповідні програми мають ієрархічну структуру, яка включає програми і підпрограми. Країнам, які мають намір впроваджувати програмне управління оборонними ресурсами, рекомендується дотримуватися наступних ключових принципів:

  • Програми повинні якомога чіткіше і ближче співвідносити витрати з продуктом (спроможностями)
  • Програми повинні бути комплексними, без будь-яких витрат за межами програми, а також прозорими і підзвітними на кожному етапі
  • Процес розробки програми повинен бути всеосяжним і забезпечувати участь усіх ключових учасників
  • Програма повинна бути об’єктивною і керованою[4]

Оборонна політика і політика національної безпеки служать в якості основи для цього процесу, в рамках якого потреби, існуючі можливості, потенційні загрози, наявні і майбутні ресурси оцінюються з метою розробки програм або планів розвитку.

Хто залучений?

Програмне управління оборонними ресурсами включає наступні етапи:

  1. Підготовка керівних вказівок щодо складання програми
  2. Розробка програм та програмних альтернатив
  3. Огляд програми, кульмінацією якого є рішення відносно оборонної програми
  4. Планування бюджету
  5. Виконання бюджету
  6. Звітність
  7. Аудит

Керівні вказівки щодо формування програми, зазвичай видаються міністром оборони, встановлюють чіткі оборонні завдання, основні вимоги, пріоритети, загальний бюджетний рівень і попередні бюджетні квоти для кожної основної програми, надають інформацію, необхідну для розрахунку вартості оборонних програм, розподіляють відповідальність і встановлюють графік. Розробка програм – це експертна діяльність на основі значних спеціальних знань і досвіду у відповідній галузі. Експерти перевіряють відповідність програми до керівних вказівок. Старші керівники приймають рішення щодо програми та програмних альтернатив, які будуть фінансуватися. Рішення фіксується в документі, що часто називається «Меморандумом про прийняття рішення», і який після санкціонування міністром оборони служить офіційним декларуванням як політичних, так і бюджетних рішень вищих керівників оборонного відомства.[5]

Джерела

Центр доброчесності в оборонному секторі.  Criteria for Good Governance in the Defence Sector: International Standards and Principles (2015)

Центр доброчесності в оборонному секторі (2015) Guides to Good Governance.

ДКЗС–ПРООН (2008), Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского контроля.

ДКЗС (2006) Military Ombudsmen. Backgrounder.

Security Sector Governance and reform. Backgrounder.     

ДКЗС (2008), National Security Policy Backgrounder.    

ДКЗС (2006) Parliament’s role in Defence Procurement. DCAF Backgrounder.    

ДКЗС (2006) Parliament’s role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder.    

Гарі Букур-Марку, Філіпп Флури, Тодор Тагарєв (ред.) Оборонний менеджмент: Ознайомлення. Security and Defence Management Series No. 1. DCAF (2009)

Тері Макконвіль, Річард Холмс (ред.), Defence Management in Uncertain Times, Cranfield Defence Management Series, Number 3, Routledge 2011.

НATO-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.

ОЕСР (2002) Best Practices for Budget Transparency

ОБСЄ, Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки. Грудень1994.

Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security: 20 Practical Reforms.

Нові надходження до серії DCAF SSR Backgrounder Series

 

[1] Тодор Тагарєв, ‘Ознайомлення з плануванням розвитку збройних сил на основі програм’, Оборонний менеджмент. Ознайомлення. Security and Defence Management Series No. 1. стоp. 85.

[2] Тодор Тагарєв, ‘Ознайомлення з плануванням розвитку збройних сил на основі програм’ стоp. 78.

[3] Там само, стоp. 92.

[4] Там само, стоp. 82.

[5] Там само, стоp 90-92.

 


Photo credit: © Crown Copyright www.defenceimages.mod.uk