Оборонна політика - ЦІЛІСНІСТЬ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

Оборонна політика є частиною більш широкої концепції політики національної безпеки або стратегії національної безпеки. Вона включає в себе планування оборони і оборонний менеджмент,які є послідовними кроками у напрямку до практичної реалізації даної політики аж до безпосереднього управління військами. Межі, що розділяють всі ці концепції або фази, часто на практиці розмиті. Загалом, оборонна політика охоплює все – від цілей до шляхів їх реалізації та засобів досягнення цілей національної оборони – і дотримується кодексів і принципів, які визначаються політикою національної безпеки.

Що таке оборонна політика?

Оборонна політика складається з ряду установок, принципів і рамок, які з’єднують теорію (політику національної безпеки) з практикою (оборонне планування, оборонний менеджмент і імплементація). Подібно до інструкції з експлуатації, мета оборонної політики полягає в тому, щоб гарантувати, що всі її аспекти виконані належним чином для того, щоб виконати поставлені завдання за умови дотримання певних правил. На цьому етапі заходи щодо виховання доброчесності та принципи ефективного управління є критично важливими.

Чому це так важливо?

Оборонна політика є важливим кроком в реалізації політики національної безпеки та її цілей. Національна оборона – це ключовий елемент в системі національної безпеки. Це означає, що функціонуючий і ефективний оборонний сектор дуже важливий для національної безпеки. На оборону також припадає велика частина державних витрат. Тому, вкрай важливо, щоб кошти використовувалися ефективно й відповідально. Процес формування оборонної політики дає чудову можливість для впровадження реформ сектора безпеки і заходів щодо виховання доброчесності, тому, важливо, щоб відповідні учасники, ресурси та зусилля були зосереджені на вирішенні завдань даного етапу.

Як це працює?

Оборонна політика визначатиме, як все буде влаштовано в оборонному секторі. Тому, важливо продумати все дуже детально і показати, що оборонна політика виконує свою функцію з’єднання теорії з практикою. Оборонній політиці слід враховувати особливості заданого контексту і можливі варіанти; встановити досяжні й реалістичні цілі, спрямовані на досягнення загальних цілей національної безпеки; і виконувати це під егідою національних і міжнародних принципів, стандартів і передових практик. Оборонна політика повинна передбачати всі етапи процесу формування політики, при цьому, особлива увага повинна бути приділена етапам планування і виконання. Саме тут формуються зв’язки між цілями і засобами їх досягнення. Оборонна політика – це державна політика. Тому, вона повинна бути доступною широкому колу громадськості, включаючи громадянське суспільство, організації, що забезпечують аудит та моніторинг, а також іншим зацікавленим сторонам, щоб забезпечити прозорість і підзвітність.

Хто залучений?

Як правило, Міністерство оборони або аналогічний орган публікує документ оборонної політики, однією з форм якого є Біла книга Міністерства оборони тощо, а також і ряд заяв, і публікацій з питань оборони, що видаються Парламентом, Міністерством закордонних справ та іншими органами. Процес формування політики зазвичай зініціюється законодавчими органами і, в ідеалі, включає всі державні суб’єкти, що займаються питаннями оборони. Щоб охопити всі можливі загрози і чинники, які можуть вплинути на оборонну політику, громадянське суспільство, приватні групи і міжнародні організації також повинні бути залучені до цього процесу.

Джерела

Центр доброчесності в оборонному секторі. Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015)

Центр доброчесності в оборонному секторі: Guides to Good Governance

Центр доброчесності в оборонному секторі. Integrity Action Plan. A handbook for practitioners in defence establishments (2014)

Крістофер Лорд (2011), “Політична теорія і практика участі парламенту в загальній безпеці та оборонній політиці” “The political theory and practice of parliamentary participation in the Common Security and Defence Policy”, Journal of European Public Policy, 18:8, 1133-1150.

ДКЗС–ПРООН (2008), Цивільний контроль над сектором безпеки. Посібник для організацій громадянського суспільства.

ДКЗС (2008), National Security Policy Backgrounder

ДКЗС (2009), Defence Reform. Backgrounder

ДКЗС (2009), Police Reform. Backgrounder

ДКЗС (2009), Security Sector Governance and Reform Backgrounder

ДКЗС (2009), Security Sector Reform and Intergovernmental Organisations. Backgrounder

ДКЗС (2006) Parliament’s role in Defence Procurement. DCAF Backgrounder

ДКЗС (2006) Parliament’s role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder

ДКЗС (2006) Parliamentary Committees on Defence and Security. DCAF Backgrounder

ДКЗС (2015), Parliamentary Brief: Building Integrity in Defence.

Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв (ред.) Оборонний менеджмент: Ознайомлення. (2009)

НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності і боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.