Бюджетування у секторі безпеки, або управління ресурсами, розподіл, чи управління фінансами, є частиною загального процесу управління ресурсами країни. Бюджетування у секторі безпеки – це процес виділення фінансових ресурсів на діяльність сектору безпеки. Будучи широким процесом, він охоплює планування бюджету, виконання бюджету, звітність та аудит. Прозоре бюджетування у секторі безпеки і підзвітне управління фінансами є запорукою доброчесності діяльності сектору безпеки в цілому та зменшення лазівок для корупції у сфері безпеки.[1]
Що таке бюджетування у секторі безпеки?
Управління ресурсами у сфері безпеки відповідає заключним крокам процесу розробки та реалізації національної політики безпеки та оборони. Тобто це етап, на якому фінансові та інші ресурси розподіляються серед різних організацій у секторі безпеки з метою витрачання на потрібні можливості та покриття основних потреб оборони та безпеки. На цьому етапі процесу важливе значення мають нагляд та оцінка результатів. Вони спрямовані на покращення управління ресурсами і, відповідно, підвищення ефективності у секторі безпеки.
Чому це важливо?
Непрозоре управління фінансами у сфері безпеки, поєднане з безвідповідальністю, є потужним чинником корупції. Навіть за відсутності явних випадків корупції погане планування, неузгодженість між політикою, плануванням і складанням бюджету та поганий контроль витрат суттєво погіршують функціонування сектору безпеки та деморалізують військовий і цивільний персонал.[2]
Як це працює?
Бюджетування у секторі безпеки є складовим елементом складання загальнодержавного бюджету. Бюджетування у секторі безпеки відповідає короткостроковому плануванню безпеки і являє собою технічну та фінансову сторону складання програм безпеки та оборони. Бюджетний цикл зазвичай розробляють на річній або дворічній основі в рамках середньострокових витрат. Мета складання середньострокового бюджету безпеки та оборони – спрогнозувати фінансові потреби гарантів безпеки держави на середньостроковий термін, зазвичай від двох до п’яти років.[3]
Річний бюджетний цикл можна поділити на чотири етапи: етап підготовки (політика та планування); етап схвалення (розгляд та прийняття парламентом); етап виконання (реалізація); та етап оцінки (перегляд і аудит). На етапі розробки політики та планування виконавча влада обговорює і складає загальнодержавний бюджет. При цьому розділ бюджету, що стосується безпеки та оборони, розробляють відомства, відповідальні за безпеку та оборону. Вони відповідають за переведення стратегічних планів у постатейні кількісні вхідні параметри бюджету. Ці вхідні параметри зазвичай включають: витрати на особовий склад (зарплати, грошове забезпечення тощо); адміністративні витрати; запаси, в т.ч. боєприпаси, запчастини та вузли для технічного обслуговування, будівельні матеріали, канцелярське приладдя, пальне тощо; техніку (транспорт, озброєння, машини, меблі); оренду землі та споруд; професійні та спеціалізовані послуги, НДДКР.[4] На етапі схвалення урядовий проект бюджету подають до парламенту. Далі проект розглядають, перевіряють і зрештою змінюють парламентські комітети. Коли бюджетний документ стає законом, виконавча влада та бюджетні організації (відомства безпеки та оборони) на етапі виконання освоюють кошти, виділені на їх діяльність. На етапі оцінки бюджету вищі контрольні органи, парламент і громадські організації здійснюють аудит та оцінку бюджетних організацій, у т.ч. відомств безпеки та оборони.[5]
Виділення грошей, людей, техніки та інфраструктури для діяльності сектору безпеки має безумовно забезпечувати виконання завдань безпеки та оборони і реалізацію стратегії національної безпеки.[6] Деякі базові принципи належного бюджетування перелічені у врізці нижче.
Хто бере участь у процесі?
На підготовчому етапі циклу оборонного бюджету задіяні основні відомства безпеки та оборони та міністерства, що виконують функції фінансового нагляду, насамперед міністерства внутрішніх справ, фінансів, оборони, юстиції тощо. На етапі схвалення задіяні в основному парламент і його спеціалізовані комітети. На етапі виконання, або реалізації, задіяні бюджетні організації, тобто гаранти оборони та безпеки і їх керівні та контрольні органи, такі, як міністерство оборони. На етапі оцінки задіяні вищі контрольні органи, парламент, громадські та інші дотичні організації.[7]
Ресурси
Centre for Integrity in the Defence Sector. Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015)
Centre for Integrity in the Defence Sector: Guides to Good Governance
Centre for Integrity in the Defence Sector. Integrity Action Plan. A handbook for practitioners in defence establishments (2014)
DCAF (2015), Парламентський довідник: Виховання доброчесності та зменшення корупції в оборонному секторі.
DCAF (2015) International Standards of Financial Oversight in the Security Sector. 7.2 Toolkit- Legislating for the Security Sector.
DCAF (2006) Parliament’s role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2008), National Security Policy Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Defence Reform. Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Police Reform. Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Security Sector Governance and Reform Backgrounder. New edition available here.
DCAF (2009), Security Sector Reform and Intergovernmental Organisations. Backgrounder. New edition available here.
DCAF – UNDP (2008) Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.
Гарі Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв (ред.) Оборонний менеджмент: Ознайомлення. Серія «Менеджмент безпеки та оборони» No1. DCAF (2009)
McConville Teri, Holmes Richard (eds.), Defence Management in Uncertain Times. Cranfield Defence Management Series Number 3. Routledge 2011.
Ніколас Массон, Лена Андерссон, Мохаммед Салах Алдін, DCAF (2013) Посібник: Зміцнення фінансового контролю у секторі безпеки.
NATO-DCAF, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
NATO (2012) Building Integrity Programme
OECD (2002) Best Practices for Budget Transparency
Кодекс поведінки ОБСЄ стосовно військово-політичних аспектів безпеки
The World Bank (1988), Public Expenditure Management Handbook.
Transparency International (2012). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security. 20 Practical Reforms.
United Nations SSR task force, Security Sector Reform Integrated Technical Guidance Notes. 2012.
[1] Source: « Defence Budgeting and Financial Management » Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду. DCAF (2010) p 57.
[2] « Defence Budgeting and Financial Management » Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду. DCAF 2010. p 57.
[3] Ніколас Массон, Лена Андерссон та Мохаммед Салах Алдін, DCAF (2013) Посібник: Зміцнення фінансового контролю у секторі безпеки. Guidebook 7.1, Toolkit: Legislating for the Security Sector. p 15.
[4] Там само. p 14.
[5] Ніколас Массон, Лена Андерссон та Мохаммед Салах Алдін, DCAF (2013) Посібник: Зміцнення фінансового контролю у секторі безпеки. p 12-13.
[6] Там само.
[7] DCAF (2013) Посібник: Зміцнення фінансового контролю у секторі безпеки.
