Кодекси поведінки - ЦІЛІСНІСТЬ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

Кодекси поведінки – це зведення правил і рекомендацій, що можуть бути запроваджені компаніями, національними та міжнародними організаціями, приватними установами тощо.Їх мета – визначати поведінку учасників, впроваджуючи ідеали та цінності, визначаючи, що вважається моральним, етичним і гідним, даючи рекомендації і підтримку в делікатних ситуаціях і забезпечуючи канали для повідомлень про порушення. Вони покликані обмежити корупцію і допомогти у створенні більш етичних умов.

Що таке кодекси поведінки?

Кодекси поведінки у сфері оборони та безпеки ґрунтуються на специфічній корпоративній культурі військових та служб безпеки. Вони складаються з директив, норм і правил, які визначають етичну поведінку персоналу, як діяти у делікатних ситуаціях, що можуть призвести до корупції, і як повідомляти про корупційні дії інших осіб. Кодекси поведінки зазвичай складаються з переліку статей. Хоча в різних країнах вони можуть бути різними, спільними є:

Загальні принципи
Передбачені законом обов’язки посадових осіб/цивільного та військового персоналу
Етичне використання своїх владних повноважень
Конфлікти інтересів
Звітування про майно та прозорість
Отримання подарунків
Хабарництво
Підзвітність
Конфіденційна інформація
Конфліктуюча професійна/ділова/політична діяльність
Звітність
Діяльність/праця після закінчення державної служби

Кодекси поведінки можуть бути запроваджені на рівні організації, країни або на міжнародному рівні. Корупція часто перетинає національні кордони, тому варто створювати канали для міжнародної співпраці з цих питань. Кодекси поведінки, разом з іншими нормами, дають чудову можливість для цього. Вони утверджують важливість прозорості, звітування та міжнародної співпраці з правових питань.

Кілька корисних прикладів:

Кодекс поведінки ОБСЄ відносно військово-політичних аспектів безпеки – Кодекс поведінки міжнародного рівня. Він визначає обов’язки та керівні принципи країн-учасниць Організації з безпеки та співробітництва у Європі.

Ще одним прикладом міжнародного Кодексу поведінки є Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб ООН. Стислий і добре структурований зміст цього Кодексу може бути основою для розробки інших кодексів поведінки, адаптованих до конкретних умов.

diploma-of-vertical-design-freepik Зразковий Кодекс поведінки державних посадових осіб, розроблений Радою Європи в Рекомендації № R. (2000) 10, може служити для тієї ж мети.

Крім того, ОЕСР видала Конвенцію про боротьбу проти підкупу іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях, що є важливим довідковим документом, коли йдеться про кодекси поведінки у сфері використання оборонних ресурсів.

Нарешті, чудовим національним прикладом є норвезький Кодекс поведінки: Настанови з етики відносин з бізнесом і промисловістю в оборонному секторі. Цей стислий і ясний текст, виданий у 2011 р., добре проілюстровано і легко читати.

Чому вони важливі?

Кодекси поведінки та інші необов’язкові настанови мають важливе значення для інститутів сфери безпеки, бо більшість військових та інших службовців пишаються службою своїй країні та своєму відомству. Повага до ідеалів свого відомства теж є елементом військової культури. [1]

Форм корупції багато, хоча деякі з них можуть бути серйознішими за інші. Щоб нічого не переплутати і не обійти увагою, необхідно чітко зазначити, що очікується від персоналу, що прийнятно і неприйнятно, як уникнути конфліктних ситуацій і що робити в них. Все це має ґрунтуватись на загальному дотриманні встановлених стандартів поведінки. Старші офіцери та посадовці подають приклад, впроваджуючи кодекси поведінки, як центральний елемент організацій сфери безпеки.

Як вони працюють?

Згідно Transparency International, ідеальний фундамент для чиновників оборонних відомств і військовослужбовців включає три ключових елементи: правову базу, що включає етичні орієнтири, кодекс поведінки і систему цінностей. Правова база складається з системи правових норм, законів про державну службу, дисциплінарних та кримінальних кодексів. Оскільки ці документи часто написані технічною мовою, для кращого розуміння вони мають супроводжуватись коментарями. Кодекс поведінки – це комплекс норм поведінки і спільних цінностей. Він має бути чітким, стислим і зрозумілим усім діячам сфери безпеки. Система цінностей – це самостійна чітка декларація, яка формулює загальні етичні принципи організації і доповнює кодекс поведінки. Її мають максимально поширити та пропагувати вищі керівники.[2]

Дієвість цих документів залежить від їх розуміння і зручності користування. Абсолютно необхідно подавати й вивчати їх на початкових етапах служби у сфері безпеки, з регулярним оновленням, організовуючи навчання з доброчесності для всього персоналу сфери безпеки.

Деякі ключові елементи Кодексу поведінки перелічені нижче так, як їх подає Transparency International у своєму міжнародному дослідженні:

ХАБАРНИЦТВО: Чітке пояснення, що вважається хабарництвом, і настанови, як діяти і до кого звертатись у разі пропозиції хабара; процедури офіційного повідомлення про хабарництво для розслідування та порядок сповіщення сторонніх слідчих.

ПОДАРУНКИ ТА ПРЕДСТАВНИЦЬКІ ВИТРАТИ: Чітке визначення дозволених подарунків і правила їх прийняття; практичні вказівки з реальними прикладами; чіткі процедури для посадовців, що постають перед етичним вибором; зрозуміле підпорядкування; процедури поводження з подарунками.

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ: Чіткі вказівки для посадовців з оцінки наявності конфлікту; процедури повідомлення про потенційні конфлікти; процедури вирішення конфлікту інтересів.

ВИМОГИ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ: Зобов’язання звертатись до попереднього працедавця по формальний дозвіл прийняти інші пропозиції найму (протягом 2-5 років); виключення прийому подарунків, не пов’язаних з офіційною роботою, від заборонених джерел (протягом 2 років після звільнення); повідомлення про такі подарунки.

Успіх Кодексів поведінки залежить також від наявних механізмів звітності та консультацій, загального підходу до важливості етичної поведінки в установі та важливості повідомлення про хибну поведінку. Як підкреслює ОЕСР, повинні існувати ефективні засоби внутрішнього контролю, програми етики та дотримання норм, а також чітко сформульована і зрозуміла політика, що забороняє неетичну поведінку. Це має супроводжуватись потужною, явною і очевидною підтримкою та наполегливістю вищого керівництва.[4]

Джерело: Transparency International, Building Integrity and Reducing Corruption Risk in Defence Establishments. 2009. стоp. 17, Друге видання тут.

Хто бере участь у процесі?

Кодекси поведінки у сфері безпеки має розробляти та впроваджувати відомство сектору безпеки (Міністерство оборони, Збройні Сили, поліція, прикордонна служба та інші відомства сектору безпеки, а також державні та приватні компанії, що працюють в інтересах та з усіма відомства сектору безпеки тощо). Вони також повинні враховувати місцеві обставини і брати до уваги кращі національні та міжнародні практики та стандарти. Вони мають бути запроваджені на всіх рівнях ієрархії сфери безпеки і поширюватись на всі фірми, компанії та постачальників, з якими будуть вестися справи пізніше.