Аудит, як частина фінансового та законодавчого нагляду, має важливе значення для доброго урядування сектором безпеки. Аудит – це процес розгляду, моніторингу та оцінки витрат у сфері безпеки. Аудит загалом є функцією незалежних аудиторських служб, демократичні інститути, виконавчі та урядові органи проводять аудит на підставі закону та інших підставах. Організації громадянського суспільства тем можуть проводити аудит і брати участь у політичному обговоренні дій інших сторін, в т.ч. парламенту. При оцінці політики та практики громадянське суспільство і парламент відіграють важливу наглядову роль, коли йдеться про оцінку складання й виконання бюджету та витрат сектору безпеки.
Що таке аудит?
Фінансовий нагляд охоплює всі етапи витрат у сфері безпеки, від складання бюджету до придбань і його виконання. Цей процес включає оцінку реальності бюджету, моніторинг витрат державних коштів і оцінку ефекту цих витрат відносно поставлених раніше задач. Законодавчий нагляд має забезпечувати відповідність усіх державних витрат і фінансів законам, що регулюють державні кошти. Про випадки корупції та безгосподарності інформують суди.
Чому це так важливо?
Ефективні системи контролю і аудиту відіграють важливу роль у стримуванні поширення корупції, надаючи реальні можливості для виявлення її проявів і покарання. Навіть в умовах відсутності корупції вони є важливими інструментами для забезпечення ефективного та економічного використання обмежених ресурсів і підтримки стійкості систем управління і прийняття рішень в області оборони.[1]
Як це працює?
Аудит може грунтуватися на розгляді річних звітів, рахунків та інших свідчень, наданих сектором безпеки в рамках регулярного демократичного процесу. Аудит також може включати раптові візити та розслідування. Крім певних обмежень, спрямованих на захист деяких джерел інформації та деталей окремих, особливо секретних операцій, головний аудитор повинен мати доступ до всієї інформації, потрібної для виконання його функцій з нагляду. Передумовою ефективного нагляду й аудиту сектору безпеки є прозорість.
Мета аудиту – виявляти та зупиняти корупцію і зловживання, забезпечувати підзвітність, давати матеріал для рекомендацій, заохочувати вдосконалення та сприяти підвищенню ефективності сектору безпеки. Іншими словами, аудит забезпечує належне використання державних коштів.
Хто бере в цьому участь?
У більшості країн конституційним законом створено національне управління аудиту як орган, незалежний від виконавчої, законодавчої і судової гілок влади. Національне управління аудиту має призначати парламент на визначений термін. Для ефективної роботи аудитори повинні мати правові та практичні інструменти й ресурси. Вони повинні мати право звітувати про будь-які витрати. Парламенти мають забезпечити судове переслідування за корупцію і зловживання державними коштами.[2]
Задачі управління аудиту включають:[3]
- Аудит фінансових звітів усіх урядових служб і виконавчих відомств
- Розробку бюджетних оглядів, аналіз бюджетних пропозицій, затвердження кошторисів, надання альтернативних варіантів бюджету
- Аналіз фінансових аспектів стратегій та програм
- Розгляд скарг та повідомлень
- Допомогу службам у покращенні розпорядження коштами
- Поширення інформації про кращі практики
Управління аудиту мають виконувати ці задачі згідно з такими базовими принципами:[4]
- Належне співвідношення ціни та якості
- Дієвість
- Ефективність
Для ефективного виконання цих задач управління аудиту повинні:
- Звітувати парламентському рахунковому комітету, який має бути відмінним від бюджетного комітету
- Мати доступ до секретної інформації
- Мати міжгалузеву підготовку в сфері безпеки, керівництва обороною, технічних, фінансових і правових питаннях.
Джерела:
DCAF, Inter-Parliamentary Union (2003), Парламентський контроль за сферою безпеки: принципи, механізми і практичні аспекти.
DCAF, NATO (2010), Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі: Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду
DCAF, UNDP (2008), Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.
Ханс Борн, Ієн Лей (2005), Підзвітність спецслужб: правові норми, досвід і рекомендації.
OSCE (2016), Handbook on Combating Corruption.
OSCE (2016), Управління та реформування сектора безпеки: Рекомендації для співробітників ОБСЄ.
[1] DCAF, NATO (2010), Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі: Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.
[2] Ханс Борн, Ієн Лей (2005), Підзвітність спецслужб: правові норми, досвід і рекомендації.
[3] DCAF, NATO (2010), Виховання доброчесності та боротьба з коропцією в оборонному секторі. ibid.
[4] DCAF, Inter-Parliamentary Union (2003), Парламентський контроль за сферою безпеки.
