Управління сектором безпеки є процесом, за допомогою якого підзвітні інститути безпеки забезпечують безпеку як державне благо шляхом проведення відкритої політики і практики.Підзвітність інститутів безпеки забезпечує демократичний контроль, який здійснюється низкою зацікавлених сторін, включаючи демократичні інститути, уряд, громадянське суспільство і засоби масової інформації. Реформа сектору безпеки – це процес, за яким інститути безпеки підпорядковуються механізмам контролю, перевірки і люстрації, щоб надавати прозорі й підзвітні державні послуги в якості державного блага. Управління сектором безпеки зміцнює верховенство права.[1]

Що таке управління сектором безпеки?

Управління сектором безпеки пояснює, як принципи ефективного управління застосовуються до забезпечення державної безпеки. Належний контроль і управління сектором безпеки, як і раніше, мають життєво важливе значення для забезпечення демократичного та економічного розвитку. Загальне обґрунтування для забезпечення дієвого демократичного управління сектором безпеки полягає в наступному:

  • Підвищення рівня безпеки громадян і державної безпеки;
  • Посилення всіх форм забезпечення безпеки;
  • Забезпечення демократичних інститутів механізмами для моніторингу і зміни політики і практики сектора безпеки, а також забезпечення відповідності міжнародним стандартам;
  • Впровадження механізмів прозорості та підзвітності у секторі безпеки;
  • Заохочення розвитку та підтримання демократичної культури, яка заснована на повазі до верховенства права і прав людини в інститутах безпеки;
  • Забезпечення ефективної системи стримувань і противаг для того, щоб суб’єкти сектора безпеки не могли здійснити насильство або порушити права людини;
  • Рентабельне управління сектором безпеки, щоб уникати фінансово обтяжливих ресурсів для сектора безпеки; а також зменшити можливості для корупції;
  • Ефективне управління персоналом і фінансовими ресурсами, включаючи ефективні дисциплінарні заходи і структури кар’єрного менеджменту, а також заохочення професіоналізму і забезпечення істинного авторитету владних повноважень серед посадових осіб сектору безпеки;
  • Просування структур сектора безпеки як представницьких інститутів суспільства в цілому, забезпечуючи справедливу участь жінок і меншин.

Чому це так важливо?

“Забезпечення демократичного управління сектором безпеки на основі верховенства права і поваги прав людини має вирішальне значення для забезпечення мирного та стійкого розвитку держав у самих різних контекстах. Демократично керований сектор безпеки підвищує безпеку окремих осіб і запобігає зловживанням з боку персоналу сектора”.[2]

Держава не зможе забезпечити прийнятний рівень безпеки свого населення і захищати права людини, якщо її сили безпеки не зможуть діяти ефективно та під демократичним контролем. Щоб забезпечити дотримання правил суспільства, вона повинна мати ефективні і справедливі правозастосовні функції. Функціональний сектор безпеки є передумовою до демократизації і чинником регіональної стабільності.[3]

Як це працює?

Демократичне управління сектором безпеки має забезпечити, щоб служби безпеки та їх персонал відповідали очікуваним стандартам службової діяльності та поведінки, як це встановлено законами, політикою, практикою та відповідними соціальними і культурними нормами. Ці принципи застосовуються не тільки на рівні керівництва, а й на рівні окремих співробітників. Зокрема, інститутам безпеки необхідно:

  • Запобігати зловживанню владою і повноваженнями (самими суб’єктами безпеки або іншими зацікавленими групами);
  • Використовувати ресурси належним і ефективним чином за допомогою відповідного бюджетного управління;
  • Бути максимально прозорими, надаючи відповідну інформацію іншим урядовим установам, органам контролю та широкій громадськості;
  • Підтримувати права людини як шляхом запобігання зловживань у самому секторі безпеки, так і шляхом запобігання та розслідування порушень у суспільстві в цілому;
  • Задовольняти потреби в безпеці всіх людей, за яких вони несуть відповідальність, незалежно від статі, етнічної приналежності, релігії, віку або рівня доходу.

 

Ефективне управління сектором безпеки засноване на підтримці інститутів безпеки, які:

  • Управляються внутрішньо і зовнішньо юридичною та інституційною системою;
  • Підзвітні владі і населенню;
  • Управляються відкрито у відповідності до кодифікованих стандартів і практики;
  • Працюють з урахуванням потреб людей і взаємодіють з ними;
  • Засновані на чесному і справедливому представництві.

 

Організація Об’єднаних Націй виділяє п’ять основних етапів або областей, в яких основна увага приділяється процесу встановлення демократичного управління в секторі безпеки. Ними є:

  • Зміцнення національної правової системи
  • Зміцнення ролі та потенціалу громадянського суспільства
  • Зміцнення інститутів
  • Зміцнення системи управління і внутрішнього контролю[4]

 

Центр доброчесності в оборонному секторі (ЦДОС) підкреслює, що професіоналізм і доброчесність державної служби є ключовими компонентами ефективного управління. Професіоналізм державної служби залежить від наступних чинників:

  • Чіткий поділ політичних посад і державних службовців
  • Найм і просування по службі на підставі заслуг і конкурсній основі
  • Забезпечення підзвітності
  • Регламентування обов’язків і прав (неупередженість, доброчесність, конфлікт інтересів)
  • Ефективне регулювання обробки скарг
  • Правила забезпечення справедливої службової атестації
  • Статутна і прозора система оплати праці
  • Дотримання загальних стандартів [5]

 

Більш того, методи управління сектором безпеки повинні враховувати наступні напрямки:

  • Ефективні механізми контролю
  • Регулювання конфлікту інтересів
  • Аудиторська функція
  • Роль омбудсмена
  • Кадровий менеджмент
  • Стратегічне фінансове планування і бюджетний менеджмент[6]

Хто здійснює управління сектором безпеки?

Демократичне управління сектором безпеки включає активну роботу окремих і спільних контролюючих функцій через:

  • Демократичні інститути
  • Незалежні контролюючі інститути / Інститути омбудсменів
  • Громадянське суспільство
  • Засоби масової інформації
  • Виконавчу владу
  • Уряд
  • Інститути сектора безпеки

 

Джерела

Центр доброчесності в оборонному секторі. Criteria for Good Governance in the Defence Sector: International Standards and Principles (2015)

ЦДОС (2015) Guides to Good Governance: Professionalism and integrity in the public service. No 1.

ДКЗС (2009), Security Sector Governance and Reform, DCAF Backgrounder Series. New series .

ДКЗС (2009) Букур-Марку, Філіпп Флурі, Тодор Тагарєв (ред.) Обороний Менеджмент: Ознайомлення. Security and Defence Management Series No. 1.

ДКЗС – ПРООН (2008) Цивільний контроль над сектором безпеки. Посібник для організацій громадянського суспільства.

МВФ (2007) Code of Good Practices on fiscal transparency

НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду.

НАТО (2012) Building Integrity Programme

ОЕСР (2002) Best Practices for Budget transparency.

Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security: 20 Practical Reforms.

Робоча група ООН з РСБ (2012), Security Sector Reform: Integrated Technical Guidance Notes.

ПРООН-ДКЗС (2007) Monitoring and Investigating the Security Sector.

Нові надходження до серії DCAF SSR Backgrounder Series.

 

[1] Джерело: ДКЗС (2009), Інформаційний матеріал. Security Sector Governance and Reform.

[2] Робоча група ООН з РСБ (2012), Security Sector Reform: Integrated Technical Guidance Notes, p. 92.

[3] ДКЗС (2009), Інформаційний матеріал. Security Sector Governance and Reform.

[4] Робоча група ООН з РСБ (2012), Security Sector Reform. Integrated Technical Guidance Notes.  p. 95.

[5] ЦДОС (2015) Guides to Good Governance: Professionalism and Integrity in the Public Service. No 1.

[6] НАТО-ДКЗС, (2010). Виховання доброчесності та боротьба з корупцією в оборонному секторі. Збірник прикладів (компендіум) позитивного досвіду